Зберегти пам'ять тих, хто поліг під час війни в Афганістані у 1979-1989 роках — таку мету переслідують підприємці з Донеччини, що з весни минулого року оселилися у Вінниці.

Олександр Лушин та Сергій Фазульянов — засновники та куратори Інтернет-проекту Меморіал воїнів-афганців "Чорний Тюльпан". Працює з ними ще й Кирило Осовик, який наразі проживає на Сумщині.

Хлопці діляться: увесь контент сайту є авторським та унікальним, оскільки вони самотужки пишуть тексти, роблять фотографії. Стаття про воїна-афганця складається із фото та якомога детальнішої інформації про нього: де навчався, спілкування з бойовими побратимами, друзями та однокласниками, місця проведення спецоперацій та умови смерті. Крім того, у статті обов'язково вказуються точні координати місця знаходження його поховання на випадок, якщо рідні захочуть знайти могилу свого предка.

Проект розпочав роботу 15 лютого 2012 року, до річниці виходу військ з Афганістану.

Наразі на сайті нараховується понад дев'ять сотень біографій, ще більше тисячі — в процесі підготовки матеріалів та обробки до початку їх оприлюднення. Протягом року редактори та засновники сайту видають на-гора 300 біографій.

— У Вінниці за трохи більше, ніж рік проживання, ми встигли зібрати біографії близько чотирьох десятків учасників війни в Афганістані, ще є близько 100 біографій, які ми плануємо дослідити найближчим часом, — ділиться співзасновник проекту Сергій Фазульянов. — Шукаємо могили афганців, досліджуючи книгу пам'яті Вінницької області, та безпосередньо виїжджаємо в певний населений пункт, шукаючи на цвинтарях Вінниччини поховання.

За час існування хлопці встигли побувати і в закордонних експедиціях. Наймасштабніша — по Середній Азії та Афганістану.

— Літо 2013 року запам'яталося поїздкою в Афганістан, по дорозі вдалося заїхати і в Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Казахстан, — розповідає співзасновник проекту Олександр Лушин. — Бюджет експедиції склав три тисячі доларів, половина з яких пішла лише на дорогу. В Афганістані ми хотіли дізнатися ставлення сучасних мешканців до тих подій.

Між іншим, одна біографія обходиться ентузіастам мінімум у сто гривень (на бензин, скажімо), а експедиція в Чорнобиль коштувала більше п'яти тисяч гривень.

— Нас часто запитують: "Що ви з цього маєте?". І коли я відповідаю, що за три роки вже витрачено 100 тисяч гривень з власної кишені, то ніхто не вірить, — стинає плечима Сашко.

Та головна мета проекту, кажуть хлопці, це показати те, що не буває недостойних солдатів, що всі вони мають право на те, аби їх пам'ятали.

– Людей багато, але їх не знають, бо війна їх згубила. Та маємо про них пам'ятати.

Дослідники закликають наших читачів ділитися матеріалами, адже існує величезний пласт недослідженої інформації про ту добу.

Наступний проект хлопців покликаний увіковічнити Героїв України, які загинули в АТО та Героїв Небесної Сотні. А ще — видати всеукраїнську книгу пам'яті бійців, що загинули в Афганістані. Такого видання й досі немає в Україні.

Фото надані Олександром Лушиним