По мірі того, як вщухає пожежа на військових складах біля Калинівки, роз'їжджаються по своїх домівках жителі Калинівки та найближчих сіл що розташовані поряд з військовими складами. В санаторії «Поділля», що приютив на час катастрофи більше 50 потерпілих, на даний час залишається тільки троє евакуйованих осіб.

Це сім'я з села Павлівка – Слободянюк Наталя (24 роки) з чотирирічним сином Женею та дружина її брата Слободянюк Оксана (20 років).
Їхнє село знаходиться у безпосередній близькості від військової частини, де сталася катастрофа. У той злощасний вечір дівчата поралися по господарству. Їх ще навідала теща, щоб допомогти зібрати врожай у саду. Під вечір теща ще поралася на дворі, а дівчата в цей час були з Женею у хаті. Коли це старшій жінці здалося, що на дворі гримить і скоро має бути гроза. Про це вона і прийшла сказати дівчатам до хати. Але саме в цей час пролунав страшний вибух. Двері, що виходили в сторону військових складів вибуховою хвилею виламало всередину хати, всі шибки у вікнах повибивало, зірвало з даху частину шиферу. Будівлю так трусонуло вибухом, що у стінах будинку утворились тріщини. Стало дуже страшно, тим більше, що на дворі було вже темно. На велике щастя – ніхто не постраждав. Від вибуху, як стало відомо дівчатам пізніше, постраждало біля 80% будинків у Павлівці. Деякі будинки згоріли дощенту.



Перелякані жінки вибігли з дитиною на вулицю, в чому були. У сусіда була машина. От цією машиною дві сім'ї і почали вибиратись з понівеченого вибухом, подекуди палаючого села. Дорогу для відступу від катастрофи обрали інстинктивно - в сторону, протилежну від пожежі. Це була дорога на Уладівку. Цей шлях обрала й основна маса втікачів, тому на дорозі утворювались періодично пробки від великої кількості людей і машин. За кілька годин добрались до перехрестя. Прямо – Хмільник, ліворуч – Літин, праворуч – Уланів. Вирішили їхати прямо.

У Хмільнику прихистила одна добра жінка. Спочатку у неї було семеро чоловік. До ранку вже було 27. Приїхали жінки із зовсім маленькими дітьми. То ж коли почули від волонтерів, що санаторій «Поділля» дає притулок таким, як ми, вирішили перебратися туди, щоб звільнити місце жінкам з немовлятами.

– В санаторії нас прийняли дуже гарно. Забезпечили всім необхідним. Дали теплі речі й постіль. Розмісили в гуртожитку санаторію. На сніданок, обід і вечерю возять автобусом до їдальні санаторію. Ми вже й хотіли перебратись додому але мала дитина 4 роки. І надворі якраз похолодало, а газ зараз у селі відключений. Тому змушені скористатись гостинністю господарів санаторію ще кілька днів, – розповідає жінка. – Від себе хочу додати, що чоловіки дівчат зараз проходять службу в Збройних силах України.

Чоловік Наталі зараз перебуває в АТО, а чоловік Оксани зараз знаходиться на учбовому військовому полігоні, тож дівчатам в зруйнованому вибухом будинку буде дуже важко без чоловічих рук приводити господарство до ладу.

** - На правах реклами