Із першого січня 2015 року на Вінниччині завершився пілотний проект медичної реформи. Перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Гижко на прес-конференції заявив, що обласна влада буде підтримувати її продовження.

— За чотири роки реформи з точки зору матеріальної, ремонтної бази, наповнення швидких допомог, було дуже багато позитивних кроків. Щоб зберегти усе це, ми ставимо перед Верховною Радою питання, щоб продовжити медичну реформу, зазначив він, хоча, звичайно, є цілий ряд побажань стосовно сімейних лікарів, педіатричної служби. Змістовим наповненням повинні займатися фахові працівники на рівні міністерства.

Нагадаємо: медична реформа полягала у створенні різних рівнів медико-санітарної допомоги та введенні сімейної медицини.
Первинний рівень — сімейні лікарі, яких почали готувати із терапевтів та педіатрів. Сімейний лікар мав оглянути пацієнта та виписати направлення до вузького спеціаліста.
Вторинний рівень — райлікарні, хоспіси, консультативно-діагностичні центри. Згідно реформи, до лікарів вузької спеціальності не можна потрапити без направлення сімейного лікаря.
Третинний рівень — високоспеціалізована допомога. Це обласні лікарні та науково-дослідні інститути.

Гостро критикував такий формат медичної реформи ще із самого її початку, заступник головного лікаря Вінницької райлікарні, педіатр, Валерій Щербань. На його думку, подібні заходи — це кроки до знищення системи охорони здоров'я дітей. Адже лише у Вінницькому районі ліквідували 28 посад педіатрів та усіх дитячих молодших сестер. В рамках реформи відмінили виїзні форми поглибленого медсестринського огляду у садочках та школах.

— Серед медиків у проект ніхто ще з самого його початку не вірив і не сприймав, — розповідає. — Адже вона була насадженою. Розділяючи лікарні, влада просто розділяла колективи і налаштовували їх одне проти одного. Як не дивно, але пацієнти стали просто зайвими для сімейних лікарів, адже більше половини їхнього робочого часу займає паперова робота — різні статистично-звітні дані. При цьому батьки з дітьми стали масово звертатися напряму у дитячу обласну лікарню, оминаючи і первинні і вторинні медичні заклади. За роки експерименту кількість звернень до дитячої обласної лікарні збільшилася вдвічі — до 16 тисяч!

Валерій Михайлович визнає, що заклади первинної медико-санітарної допомоги і справді добре фінансувались. Їм надавали обладнання та забезпечили достатньою заробітною платою лікарів. Проте, на фоні цього практично залишили без уваги вторинний рівень — райлікарні.

— Наше дитяче відділення як було, так і залишилось без гарячої води, душових кабінок, ванної кімнати. У палатах з облупленими стінами одночасно перебуває від восьми до дванадцяти матерів та дітей. Тумбочки та двері закриваються бинтами, апаратура застаріла.

Відмовився від проведення у себе пілотного проекту реформи колектив Ладижинської міської лікарні. Завдяки цьому зберегли пологове та хірургічне відділення, які мали б бути у сусідніх Бершадському та Тростянецькому районах.

Головний лікар Дмитро Альчук розповідає, що про таке рішення не шкодує. Хоча, зізнається, відстоювати його було дуже важко.

— З області були "наполегливі рекомендації" все-таки прийняти цю реформу, — розповідає. — Але ми не погоджувались. Передусім це була позиція міського голови, депутатів і лікарів, звичайно.

Що стосується сімейної медицини, то у Ладижині її впроваджують уже протягом десяти років.

— Ми були одні з перших на Вінниччині, хто започаткував її тут. Але за десять років я, як терапевт, не побачив її явної переваги. У будь-якому разі вводити її треба було поетапно. Але сьогодні із сусідніх районів до нас приїжджають на прийом і ми нікому не відмовляємо.

На запитання чи не погрожували йому звільненням, Дмитро Павлович відповів, що такого не було.

— У мене контракт із міським головою, тому звільнити з області мене не могли.

Кореспонденти Vlasno.info запитали Вінничан:

Як вони ставляться до медичної реформи та впровадження сімейної медицини?

Наталя Гродецька:

— Вкрай негативно. Це взагалі неправильний підхід, коли діти і дорослі разом на прийомі. Якщо педіатр став лікарем, він не зможе надати якісної консультації. І навпаки: як терапевт може професійно оглянути дитину? Це ж вузька професійна спрямованість.

Наталя Пігуляк:

— Негативно. Дуже незручно. Можу розказати на своєму прикладі. У моєї дитини проблеми з легенями. Вона стоїть на обліку у дитячій обласній лікарні. Там усі довідки, обстеження. Я живу на Київській і мені треба звідти їхати бозна-куди до сімейного лікаря за направленням, бо без нього не можна потрапити в обласну дитячу. Якщо є діагноз, нащо їздити півсвіту?

Володимир Уманець:

— Дуже незручно. Я ходив у поліклініку біля стадіону Локомотив. Мені потрібно до гастроентеролога. Після реформи мені треба пів Вінниці об'їхати, щоб знайти його. А що де зараз — не зрозуміло. До того ж, діти разом із дорослими — це недобре.

Наразі законопроект про продовження медичної реформи розглядається у Кабінеті Міністрів. Результат мають ухвалити до кінця березня.