З 1 листопада ціна на газ для населення в Україні зросте на 23,5%. Про це прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив на екстреному засіданні уряду 19 жовтня, інформує Vlasno.info. Якщо ціну на газ не підвищити, може бути розірвана співпраця з Міжнародним валютним фондом, що призведе до дефолту в країні, каже він. Ідеться про позику в $4 млрд, які дадуть в нинішньому та наступному роках кількома траншами. Отже, замість 6,96 грн за кубометр тепер домогосподарства платитимуть 8,55.

Про підвищення газу та чому уряд віддає кредити МВФ за рахунок населення, спілкувався журналіст Gazeta.ua з нафтогазовим експертом, президентом центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайлом Гончаром.

– Це підвищення справді необхідне, щоб МВФ виділив черговий кредит Україні, – пояснює нафтогазовий експерт, президент центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар. – Без цієї позики нашу фінансову систему чекає обвал. Тому попри всю непопулярність цього кроку уряд обирає найменше зло. Краще підвищити ціни, ніж допустити обвал гривні.

А чому уряд так дохазяйнувався – до переддефолтного стану?

– Це питання не тільки до цього уряду, а й до попередніх, включаючи "папєрєдніков" (уряд Миколи Азарова, –ред.). Вони набралися різних кредитів, а пік виплат за ними припадає на 2019-й. Тому якщо не буде чергового траншу, то фінансова система країни обвалиться.

Тобто ми беремо нову позику для виплати старих боргів?

– По суті, так. Плюс до того, кредити від МВФ ідуть не в економіку, а на підтримку макроекономічної стабільності та національної валюти. Для нас це важливо. Просто останні 4 роки уряд тягнув із поступовим підвищенням тарифів на газ. А тепер це доводиться робити швидко.

Наскільки обґрунтована ця цифра – 8,55?

– Про конкретну ціну можна, звичайно, сперечатися. Вимога МВФ до Нафтогазу була підвищити ціну газу на 60%. То 23,5% виглядає щадним варіантом. Ми прийшли до ситуації, коли є 2 ціни на газ – для підприємств і населення. 2016-го така ситуація була подолана, тобто тарифи зрівнялися. А потім паритет знову порушився. У нас є залізний аргумент: дві третини газу, який споживає Україна, – внутрішнього видобутку. Лише третина – імпортне паливо. Ми споживаємо на рік 31 мільярд кубів газу, добуваємо біля 20. Тому для нас прив'язка до імпортної ціни некоректна. Але для МВФ наші аргументи – як горох об стінку.

Які стимули дасть це підвищення тарифів?

– Маємо нарешті вийти на самозабезпечення газом. Для цього потрібні інвестиції в розвиток видобування. Інвестиції можна взяти тільки з тарифу для кінцевих споживачів. Нині компанія "Укргазовидобування" розширює видобуток за рахунок підвищених тарифів, які ми платимо останні 2 роки. Тому сенс у ще одному підвищенні є. Але уряд поки що чітко це не пояснює. Мабуть, урядовці бояться пояснювати непопулярні рішення.

Для МВФ важливо, щоб наші гроші не пішли до чиєїсь кишені, а були використані на розширення власного газовидобутку. Так, ціни на газ будуть зростати іще. Але коли ми через років 3 вийдемо на самозабезпечення, вони підуть донизу. Та цього ніхто не говорить. Бо перед виборами усі хочуть виглядати красиво.

А крім газу, чим можна стабілізувати фінанси?

– МВФ дивиться з точки зору того, як Україна поверне гроші. Вони бачать, що найбільш прибуткове підприємство, яке платить найбільше податків, – Нафтогаз. Тому їхня логіка пряма і примітивна: підвищуйте ціни, тоді гарантовано повернете наші гроші. По-друге, різна ціна на газ для промисловості та громадян веде до зловживань і корупційних схем.

Звісно, є інші способи поповнити наш бюджет. Наприклад, за рахунок митниці. Треба подивитися, які збори вона приносить державі. Але це складніше і потребує часу. А тут віддача буде відразу.

Тобто уряду найпростіше взяти гроші у народу та віддати МВФ борги?

– Усе залежить від того, як працювати з позиками МВФ. Інші країни беруть короткострокові кредити і намагаються їх швидко погасити. А не сидять по 20 років на голці МВФ, як наші урядовці. Треба брати гроші на кілька років, проводити необхідні реформи і повертати.

Для нас іще важливий нинішній кредит тим, що це дасть позитивний сигнал міжнародним фінансовим організаціям, банкам та інвесторам. Для них це індикатор того, що з цією країною можна мати справу. Тож виникає можливість, наприклад, домовлятися з Європейським банком реконструкції та розвитку про кредити на впровадження програми енергоефективності.

Читайте також: У разі запізнення потяга вінничанам радять розраховувати тільки на себе.

Фото: epravda.com.ua