Верховна Рада проголосувала Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки". Міська влада Вінниці відреагувала миттєво та пообіцяла створити спеціальну комісію, яка займеться моніторингом тих об'єктів, які підлягають демонтажу та заміні.

В області нараховується 28 Ленінів. Для порівняння, пам'ятників Шевченку – 16.
Наприклад, сервіс "Google.Maps" склав карту всіх пам'яток Іллічу в Україні. Має місце на мапі і Вінниччина.

Леніни красуються здебільшого у невеличких селах, а також у районних центрах: бюст у Липовці, пам'ятники у Жмеринці, Літині, Козятині та Чечельнику. А у Немирові стоїть пам'ятник маленькому Володі Ульянову, якого демонтувати не піднімається рука у місцевих жителів чи чиновників. Навіть після того, як Верховна Рада "узаконила" знесення вождя.

У Вінниці Леніна немає. Центральну вулицю (тепер — Соборну) та площу (нині — Майдан Незалежності) перейменували після здобуття незалежності, у 1992 році. Тоді ж демонтували і пам'ятник Іллічу.

Про те, які пам'ятки "ріжуть око та вухо" містянам, та що потрібно демонтувати чи викорінити комуністичного та радянського у Вінниці — ми запитали у пересічних вінничан. Здебільшого вони усвідомлюють та вимагають перейменування вулиць міста, але згадують і про зірку на універмазі та задоволені, що Леніна у Вінниці немає.

Олена Нікіфорова, член ВО "Свобода":

– Якщо ідеться про скульптурні пам'ятки – то на першому місці сквер Козицького (і вулиця, і сквер досі носять ім'я цього ката). Отой пам'ятник з "будьоновцем" і п'ятикутною зіркою біля підніжжя, яка хвацько спалює кубометри дорогоцінного газу. В тому ж сквері біля інституту вдосконалення вчителів панно з червоними кумачами, серпом-молотом і значком ВЛКСМ – це просто блюзнірство на 24-му році Незалежності – мати цей пантеон катів в центрі міста. Погруддя Петру Запорожцю, зірка на універмазі, пам'ятник Юрію Коцюбинському на території літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського, що на вулиці Бевза — все це недоречно у Вінниці. А під Вінницею у Вороновиці стоїть справжнісінький Ленін, на вулиці Цукрозаводській. Із немонументального (але від того не менш паскудного) – це скан реального паспорта. Ленінського району вже давно у Вінниці немає, а одноіменний РВ УДМС — є!

Юлія Раднєвич, студентка:

– Леніна не видно. На мосту серп і молот уже поміняли на герб. Вулиці перейменовувати - це, звісно, добре, аби проблем з документами потім не було.

Іванна Стаднік, педагог:

– Їх не так і багато у Вінниці, зважаючи на те, що пам'ятники Тарногородському і Козицькому знесли ще у лютому, тому, на мою думку, можна змінити назви вулиць та площ, провулків на більш співзвучні з особисто нашою історією (наприклад, Енгельса, Жукова, Козицького, бібіліотека імені Крупської. Це все не наші герої). Усвідомлюю, що це не на часі і є проблеми важливіші, але з чогось треба починати, аби скинути з себе оцю брудоту.

Ольга Паламарчук, студентка:

– Взагалі мені здається що у нас небагато таких, мені в голову нічого, крім радянської зірки, що стоїть на території турклубу "Меркурій", і не згадалось.

Володимир Андрушенко, рок-музикант:

– Вулицю Козицького, Свєрдлова, Павліка Морозова, Зої Космодем'янської, Дошку армії Щорса зняти із Савоя. Внизу на Козицького якогось червоного мудака зняти. Ну і Лєнінів уже в нас немає наче. Але важливо на їх місце ставити пам'ятники або обеліски героям АТО, наприклад.

Леонід Борозєнцев, поет:

– Найперше потрібно демонтувати голови людям, які в такий важкий для країни час збираються викинути величезну кількість грошей на перейменування вулиць. Допомогти ні біженцям, ні потерпілим воїнам, ні дітям, ні пенсіонерам, ні малозабезпеченим, а боротися з примарами під час загального зубожіння та інфляції – це можуть придумати тільки ті, кому голова явно потрібна виключно для поглинання їжі. Найстрашніші пам'ятники комунізму і радянщини – це совкове мислення і корупція. Мертві сорому не мають, та й шкоди від них менше, ніж від живих. Поки живі корупціонери і "совки" на керівних постах відволікають увагу народу від себе улюблених боротьбою з пам'ятниками – користі від скидання з п'єдесталів не буде. Починати потрібно з живих.

Тетяна Гладун, студентка:

– Чи то я така неуважна, чи то їх уже знесли, але не можу пригадати жодної такої пам'ятки.

Віталій Дорох, голова ГО "Право":

– Як на мене, то тут важливо не переборщити і не уподобатися "швондєрам та шаріковим". Має вирішувати громада. Бо якщо зараз з пам'ятників почнуть сколупувати серпи і молоти, то це якось буде не дуже. Більше того, я колись в соцмережі зустрічав фразу, яку приписували, здається, Вакарчуку, що потрібно думати про Україну не як про землю своїх дідів, а як про землю своїх дітей. І ще - потрібно чітко ознайомитися з законом, який, до речі, ще не набув чинності, а не вирячити очі і трощити все, що потрапить на ті очі.