Закон про суспільне телебачення в Україні давно ухвалено, тепер задля розбудови кардинально нового телевізійного мовлення треба реформувати «скам'янілу» від часу систему державних ТРК, чи не «найскам'янілишими» з яких є телеканали обласного значення.

Гроші на реформування йтимуть з бюджету, а от за перегляд телепередач планують ввести абонплату 50-100 гривень на місяць. Принаймні цю цифру озвучив голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко. На реформування ТРК піде десь чотири роки.

Деякі ТРК пропонують вже збирати зі своїх абонентів по сто гривень щомісячно одразу, як отримають статус «Суспільного». Передбачається, що ці кошти підуть на забезпечення функціонування телеканалів, які, відповідно до закону, будуть належати громаді, і саме громада буде визначати його контент та концепцію.

Чи готові вінничани сплачувати цю суму для побудови «телебачення своєї мрії», яким вони його бачать і чи вірять в саму його ідею? Поцікавились кореспонденти vlasno.info.

– Думаю, що перш за все суспільне телебачення має бути позбавлено набридливих російських кримінальних серіалів та взагалі усілякої «чорнухи». Хочу бачити на «Суспільному» вітчизняні прогресивні телепроекти, присвячені різним сферам життя. Бажано, щоб це було щось дійсно нове та якісне. Якщо це буде так, то я готова сплачувати гроші, – говорить студентка Юлія.

- А як на мене, то головне, щоб «Суспільне» об'єктивно висвітлювало інформацію. Моє особисте побажання – щоб на ньому були програми про сучасний кінематограф та спільні з європейськими каналами телепроекти. Це б допомогло нашому ТБ вийти на новий рівень, – каже однокурсниця Юлії Катерина.

– До ідеї створення «Суспільного» ставлюся позитивно. Думаю, що за якісний контент (якщо він буде) не шкода заплатити сто гривень. Само-собою, «картинка» такого телеканалу має бути цифровою. А ще хотів би бачити на ньому побільше програм про науку та культуру. Новини ж мають носити суто інформативний характер, без усіляких оціночних суджень і тим більше відвертої пропаганди, – розмірковує юрист Артем.


– Якщо ВДТ будуть переформатовувати, то я хотів би, щоб новий телеканал залишався перш за все обласним. Бажаю, щоб він висвітлював передусім проблеми регіону і був прив'язаний до місцевих подій, адже кожному перш за все цікаво те, що робиться «на його городі»,– розповідає студент Юрій.

– Сто гривень на місяць не так вже багато. Моє рішення сплачувати чи ні буде залежати від того, що показуватиме «Суспільне». В наш час дуже хочеться отримувати якісну, правдиву та неупереджену інформацію про те, що діється в нашій країні. Кількість розважальних програмна ньому має бути мінімальна, треба, щоб нове телебачення не залишало глядачів байдужими до того, що відбувається навколо, – ділиться своїм баченням проблеми ревізор-аудит Ірина.

– В наш час мало хто буде сплачувати дану послугу. В мене кабельне телебачення, 72 канали, і я сплачую за них менше 100 гривень. Тож який сенс витрачати на один канал 100 гривень на місяць? От якщо воно буде безкоштовне, чи принаймні дешевше, тоді буду дивитись, – вважає домогосподарка Лариса.

– За правдиву інформацію я готовий віддати 100 гривень. Проте, окрім правди, хочеться ще і трохи позитиву в наш час. Постійні погані новини дуже тиснуть на психіку. Тому хотів би бачити, що гарного та цікавого робиться в нашому регіоні. Думаю, «Суспільне» - це ідея варта розгляду, – каже студент Дмитро.

– Навіть якщо люди отримають можливість робити таке телебачення, яке вони хочуть бачити самі, все одно у телеканалу буде якесь управління, якась рада директорів. І це управління буде лобіювати власні чи чиїсь інші особисті інтереси, але точно не інтереси народу, – висловлюється офіціант Влад.


– Я не платив би грошей за новий телеканал. В умовах нашої країни не можна бути впевненим, що він буде справді незалежним. Людина купується і продається дуже швидко, а охочих «підмазати» незалежні ЗМІ завжди знайдеться достатньо, – говорить працівник харчової промисловості Олександр.

У цьому контексті є дуже цікавий момент, дехто з працівників Вінницької обласної телерадіомовної компанії «Вінтера» самі не дивляться власну продукцію. Ну, якось так складається... Чоботар без чобіт, а редактор телепрограми без телевізора...