Вся Україна сьогодні відзначає День високомобільних десантних військ. У Вінниці нині теж було чимало чоловіків у тільниках та блакитних беретах: покладанням квітів вони вшанували загиблих побратимів та пронесли центром міста парашут. Однак чимало десантників розповіли кореспондентці Vlasno.info, що день ВДВ — це не свято, а радше традиція, а у нинішніх умовах — ще й, на жаль, день пам'яті.

Чимало десантників із початком збройного агресії на Сході України пішли із життя. Вони утримували Донецький аеропорт, виконують спеціальні завдання "на нулі" - але не завжди повертаються живими та бодай цілими із спецоперацій.

Андрій (ім'я змінено із міркувань безпеки — прим.авт.) відслужив строкову службу ще до початку збройного конфлікту на Донбасі. А потім у складі розвідувальної роти 95-ої окремої десантно-штурмової бригади виконував завдання на Сході України. Втратив тих, із ким пліч-о-пліч відстоював кожен сантиметр рідної землі.

– До початку війни на Сході України ми із хлопцями вважали, що це свято. Але після того, як у кожного із нас загинули друзі, трошки переформатувалося наше відношення до цього дня. Ми не святкуємо в цей день, – каже Андрій. Сьогодні він не у тільнику та не в береті, а в чорній футболці. – У 2014 році ми похоронили нашого товариша, командира роти, у 2015-му поховали другого побратима. Після цього у мене та моїх друзів склалося враження, що буде якось аморально саме святкувати в цей день. Постійно, коли буваємо у храмі, замовляємо панахиду за пацанами. Тому не хочеться повторювати традиції російських десантників і п"яними плавати у фонтанах — це їхня традиція. Наша традиція стала іншою — покласти квіти, побачити один одного, а якщо є моральний дух та бажання, то ще й стрибнути із парашута. А святкуватимемо після закінчення війни.

Василь, 30 років. Служив у 8-му полку спецпризначення. Зараз звільнився, однак у першочерговому резерві.

– Служба у десантних військах почалася із мрії стрибнути із парашутом. Потім пішов на строкову службу: це було ще задовго до початку збройного конфлікту. А потім призвали у першу хвилю мобілізації на Кримський півострів, який вже починали окуповувати — спецназ у березні 2014 року вже був у Криму.

Потім з"явилася інформація, що мали захоплювати Донецький та Харківський аеропорт.

– За тривогою вночі нас літаком переправили у Харківський аеропорт — ми його охороняли. Згодом ми брали участь у звільненні Харківської ОДА. Звільняли ми і відділи поліції у Слов'янську та Краматорську. І так далі — можна багато розказувати, але щоб дітям щось розповісти — немає чого.

Він вперше стрибнув із парашутом у 18 років, всього над ним розкрився купол 78 разів.

– Були і нічні стрибки, і з різних систем парашутних, і з різних літальних апаратів. Вперше було страшно, – пригадує Василь. –Для мене це не свято на даний момент, а традиція. Її варто продовжувати для молоді, показувати, що цю країну є кому захищати, щоби діти мали з кого брати приклад.

В'ячеслав, 36 років:

– Для мене нинішній день швидше не свято, а день пам"яті. На строкову службу пішов у 1999 році — в Ізяслав, у спецназ. Відслужив строчку, а у 2014 році почалася війна — потрапив у десант. Із травня були під Щастям, Слов'янськом, Краматорськом та по всій лінії фронту, – пригадує В"ячеслав. У цивільному житті він — таксист. – На війні демонструється вся сутність людини, вона показує справжність людей.

Редакція Vlasno.info приєднується до вітань із нагоди Дня ВДВ. Тримайте у своїх руках мирне небо цієї країни, несіть мир та затишок в українські родини; хай Ваша сила та самовідданість, міцність і мужність будуть прикладом для підростаючого покоління. Бо ж ніхто, крім Вас.

Фото Людмили Кліщук