Україні 25 років! У житті людини це вік повноліття і розквіту. В житті моєї країни це роки її руйнації і суцільного занепаду. Вистраждана в жертовній боротьбі багатьох поколінь державна незалежність двадцять років тому мала все для свого успішного розвитку –родючі чорноземи, багаті природні ресурси, високий економічний потенціал, освічених і кваліфікованих фахівців, працьовите населення, волю українців жити у власній державі, міжнародне визнання...

Однак, маємо визнати, що ці успішні передумови не були використані на користь українського народу: через два десятиліття за індексом людського розвитку Україна опинилась серед найвідсталіших в Європі, поруч з найбіднішими африканськими країнами. Якщо в недалекому минулому, через 14 років після другої світової війни держава піднялася в космос, то через 20 років незалежності Україна з космосу «вилетіла»! Країна лідирує хіба що у рейтингах корупції, депопуляції, епідемій небезпечних хвороб, вживання алкогольних напоїв, паління, тиску на свободу слова, руйнації у всіх соціально-економічних сферах. Краще, з того, що мали і маємо, використовується найгірше. Навіть авторитет братів Кличків чи то Андрія Шевченка став чи не найрейтинговішою рекламою пивної алкоголізації на центральних телеканалах країни ...

Чому ж не наблизились до європейського життя? Хто відповість за те , що декларувалось і обіцялось? Чому «маємо те , що маємо», а не те, що мали б мати з того, що край наш має? Куди йдемо, чи то вже прийшли? Хто провідники нації і народу, куди привели, хто Сусанін?!
Занепад землі – не вина цієї землі, а правлячої верстви на цій землі – це Конфуцієве, нетлінне. Але за українською Конституцією в Україні єдиним джерелом влади є народ!? На превеликий жаль, населення України ще не стало народом. Страх минулих голодоморів, репресій, тисячолітнього поневолення живе в генетичній пам'яті українців, а потуги держави його здолати занадто кволі. Населення 20 років проспало. Сон цей, правда, на якийсь короткий час, переривався різнокольоровими виборами , шоу. Але шоу є шоу. Воно поступу державі вперед не дає, хіба щоб розважитися та надприбутки їх організаторам за рахунок тих, хто стає його учасниками. А таких – велелюдні натовпи. Їх голослівно переконати чи зацікавити лише чимось потрібно аби повірили і прийшли , «взяли участь». Відповідальності перед народом ніякої, тим паче, сьогодні, все на світову кризу можна звалити. Хоча сучасна українська еліта збагачується за ці роки в геометричній прогресії. Звідси висновок – криза не є причиною українського занепаду. Його головна причина – небачене пограбування країни, корупція.

У лихі часи сліпий завжди йде за божевільним - це ніби про нас В.Шекспір з позаминулих століть говорить. Проте не потрібно посипати голову попелом, шукаючи винних. Причетні всі. Бог завжди дає народу владу, яка його варта. І кожна влада робить лише те із своїм народом, що той дозволяє . При владі в Україні залишилася безідейна збанкрутіла пострадянська, яка привела до розвалу колишній могутній СРСР. Це нонсенс! Такого в світі не було,окрім України. Гуманітарна аура нації на часі ледь жевріє, а дефект головного дзеркала країни, в якому відображується все і кожен з нас окремо послаблює її енергетику і золоте свічіння. Колишнього головного ідеолога ЦК компартії УРСР українці обрали своїм першим Президентом . Він став Героєм України вже капіталістичної! А де ж ідея розбудови держави? Як був використаний досвід будівництва СРСР, УРСР з його головною доктриною розвитку?!. Ось звідси витоки українського занепаду. Очевидно – комуністичну догму - «від кожного по здібностях, кожному по потребі» - успішно реалізували за 20 років в Україні люди від влади. Це - єдиний унікальний приклад реалізації комуністичної утопії класиків марксизму українськими можновладцями - при абсолютній бездарності керувати державою вони забезпечили всі свої потреби.

Нова українська влада з перших років державності - це стара, збанкрутіла радянська. Трансформувавшись з комуністичної в ліберально-буржуазну, оновлену комсомольсько-базарними кадрами того ж ідеологічного загартування та інфікованих бацилою корупції , безвідповідально і безкарно, всі 20 років влада і населення послідовно руйнували свою ж країну. Різниця полягала лише в мірі вкраденого. Стратегія розвитку відсутня – жили одним днем. Грабували всіх і все - від ще ненароджених до мертвих і живих. Війни не було, а руйнація масштабніша заподіяної війною. За запозичені у МВФ кошти збудували тисячі приватних торгівельних та розважальних центрів, бензозаправок, банків. Живемо в борг ціною в два річних бюджети країни! Пограбування країни і народу системне і всеохоплююче. Аналогів в світі немає. Шевченкове «народ темний не заріже лукавого сина» - пояснює чому це продовжується безкарно. Правосуддя ж вражене бацилою «зварича», а еліта держави нею не є, тому що, окрім переформатовуватися в різні блоки-партії-коаліції та самозбагачення, впливати на управління країною та реальне покращення індексу людського розвитку, не здатна. Спостерігається галопуюча депопуляція - десятиліття з від'ємним приростом населення, українців стало менше понад 6 млн! За 20 років влада створила понад 180 політичних партій, які переймаються лише боротьбою за владу, Три основні політичні партії в Україні своїм взаємопоборюванням створили патову ситуацію – країна опинилась заручником в руках професійно непридатних політиків. Іх вибір вже визначають не жителі країни, а гроші і виборчі технології. Українці опинилися в своєрідному бермудському політичному трикутнику. Рівень інфляції, враховуючи зростання цін на основні витрати українців в щоденному споживацькому кошику – продукти харчування, енергоносії, транспорт та ліки - перевищує офіційних 7,9% в 5 разів!

По суверенітету України було завдано три непоправні удари: так званим касетним скандалом Мельниченка – Мороза, отруєння діоксином кандидата у президенти України Віктора Ющенка і територіальними поступками російському ЧФ за дешевий газ українським олігархам.
За 20 років Україна пережила також світлі і незабутні моменти. Це, зокрема, відродження традиційних українських цінностей. Були численні візити глав закордонних держав до Києва. Нашу столицю відвідали глави світових церков – Папа Іван-Павло ІІ та Патріарх Варфоломій. Це спалах мирного супротиву владі під час т.з. Помаранчевої революції, яка здивувала весь світ і продемонструвала йому сутність українців, які всім народом, згуртувавшись, постали проти фальсифікаторів їхньої волі і відстояли свою свободу та національну гідність. Це відродження нашої історичної пам'яті як основи української національної ідеї і вшанування борців за українську незалежність. Народ все більше дізнавався про своє правдиве минуле і дедалі глибше усвідомлював, хто були для України справжні герої, а хто кати, грабіжники і поневолювачі. За ці роки в Україні народилася і виросла нова генерація українців – здорова українська молодь та діти. Значна частина з них ідентифікують себе з Україною. В духовному вимірі генетична пам'ять нашої землі саме в них береже не знищений український генофонд і перспективу.

Сьогодні всебічний аналіз теперішнього стану речей та пошук виходу із ситуації надзвичайно важливий. Без нього не може бути висновків щодо подальшого шляху розвитку країни . Тільки не думайте, що цей аналіз за нас зробить хтось інший, що хтось інший наведе порядок в нашому домі. Якщо на питання: «А хто це зробить, хто зупинить ці кроки , а з ними країну, що котиться ?» більшість українців не скажуть: - «Ми!», а кожен « Я! - не важко передбачити недалеку українську перспективу.

На жаль, з обіцяних очільниками країни 10-и кроків назустріч людям та блага від проведених доленосних реформ поверталися від людей в зворотньому напрямку. Давайте проаналізуємо ці найважливіші кроки, якими пройшла Україна за 20 років.

Крок 1: втрата трудових заощаджен ь жителями країни

Близько 200млрд. радянських карбованців українці втратили назавжди! На обіцянках їх повернення політичні дивіденди отримали чимало вчорашніх і нинішніх керманичів. Хто вкрав трудові заощадження українців?

Крок 2: приватизація

Зміна форм власності влада провела в стилі героїв Ільфа і Петрова з повним ігноруванням Закону України про приватизацію. За часів Леоніда І кожен із 52 млн маленьких українців, включаючи і дітей, із запізненням в 2 роки, отримав приватизаційні майнові сертифікати. Іх номінальна вартість на 1992 – 93 рр. складала З0 тис радянських крб.. На той час це було еквівалентно 54 тис. доларів США! Сертифікати ті підписали тодішні міністр фінансів П. Германчук і голова фонду держмайна – Ю.Єхануров. Ваучер цей, як значиться в ньому, є « особливим видом державного цінного паперу, що засвідчує право кожного українця на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, Право громадян України гарантується державою»!?? Постановою КМУ №:655 від 25.11.1992р., яка «запізнилась» на шість місяців наші керманичі знецінили національну грошову одиницю в 652 рази. Всупереч Закону право власності на 1\52млн частку державного майна та щорічні можливі дивіденди від неї ( а це мінімально 4 тис. доларів США ) українці так і не дочекалися. Гарний був стартовий капітал для кожного жителя новонародженої України!? Руки нагріли державні діячі та їхнє оточення.

Крок 3: гіперінфляція 1992 – 95 років

Ці два останні кроки кинули державу з десятки найрозвинутіших країн світу одразу ж на маргінеси. Державні діячі витрати людей на інфляцію не індексували. Система ж бухгалтерського обліку, яка передбачує покриття таких витрат ( IAS-15, AIS – 29 ) в Україні не була застосована. Її навіть не вивчають в вузах! Чому? До того ж, приватизаційні сертифікати, випущені в листопаді 1993р., видавались аж з вересня 1996р! Чому? Відповідь можуть дати лише Кіса та Остап Бендер. Українці втратили остаточно те, що створювалось поколіннями 74 роки, а батьки лукаві дали лише потримати в вигляді знецінених паперових ваучерів. Останні масово стали скуповувати за пляшку горілки «нові» українці.

Крок 4: фінансово-кредитна політика держави

Гроші – кров економіки. В Україні із-за нестабільної і непрогнозованої ситуації банківські кредити значно перевищують світові цивілізовані ставки – 5 - 10 %. Заручниками ситуації стають і самі банки – 30% неповернутих кредитів змушують їх піднімати відсотки позичок. А юридичної відповідальності для боржників практично немає. Так, за неповернуті банківські кредити ст.222 КК України передбачує до 5 років позбавлення волі умовно або до З років виправних робіт?! До цього ж в Україні створено сотні кредитних спілок, паразитуючих в державі без сплати податків і передачі обігових коштів до національного банку, які систематично обкрадають своїх же вкладників. Для прикладу - вінницька кредитна спілка «Крок» безкарно обікрала вінничан – своїх вкладників на кілька мільйонів гривень з 2004 року. Члени правління спілки сховалися за різні медичні заключення – що візьмеш з психічно хворої, для прикладу , людини?.. А дах спілки юридично недосяжний!

Крок 5: податковий прес

Допустимий рівень податків, їх доля в ціні виробленого товару, рівні зарплати і собівартості товару вже з перших років державності перейшли межі здорового глузду і стали кризовими та руйнівними для розвитку країни. З'явилося їх незаконнонароджене дитя – тіньова економіка, з якою в тінь та офшори пішло два річних бюджетів. Економіку малого і середнього бізнесу обезкровили. Великому ж бізнесу дали максимальне сприяння. На відміну від країн з високим рівнем життя, доля зарплати складає лише до 5 – 8%, що в в 5 разів нижче від фактично заробленого. Рівень зарплати наші керманичі замінили фондом споживання. В порівнянні з 1991 роком відбувся великий спад рівня зарплати. Державні діячі, банкіри та їм прирівняні категорії, призначивши собі величезні зарплати та пенсії, цього не відчули. В багато разів зросла норма експлуатації. Купівельна спроможність заробітньої плати українців впала втричі. Ці кроки суттєво вплинули на соціальну структуру українського суспільства – в країні з'явилися дуже багаті і дуже багато дуже бідних людей. Особливої руйнації зазнало українське село – колиска нації. В медицині, коли лікар бачить аналіз крові приреченого хворого на злоякісну хворобу, є спеціальний термін – лейкемічний провал. Там є дуже багато юних незрілих клітин крові, які функціонально ні на що не здатні І дуже мало зрілих, дієздатних. Для лікаря професіонала – це діагноз- волання – людина гине, необхідна негайна операція, сьогодні ж! А чи розуміються на соціальному аналізі суспільства українські керманичі?!

Крок 6 : Додана вартість

Мало-хто з українців звертає увагу, як оплачуючи будь-який товар, додатково сплачує ще 20% його вартості, як податок на додану вартість. Купляючи в магазині, для прикладу, продукти харчування на 157грн. 64 коп. до цього додатково дораховується ще 31грн.50коп. т.з. ПДВ. Але ж за законами ринкової економіки при капіталізмі, як вчив Карл Маркс, в ціні товару , що на полицях магазину, вже включена додаткова вартість виробником. Виникає питання: за що і кому платимо це ПДВ? Додану вартість до доданої вартості? При цьому, цей другий ПДВ вищий першого ПДВ? Ми оподатковуємось за хлібину двічі! Нас українців, всіх разом, мають за дурнів? І це складова економічної стратегії розвитку держави, дохідна частина бюджету! Але ж при цьому падає купівельна спроможність малих українців.
Чому український закон про ПДВ не дає визначенню поняттю «додана вартість»? Чому поняття «держава» і «добробут» все далі і далі віддаляються одне від одного? Хто автор такого розвитку? Це національні інтереси України чи вимоги до неї міжнародних фінансових організацій.

Крок 7: масове і революційне підприємств

Знищення заводів, фабрик, колективних сільськогосподарських господарств шляхом їх узаконеної варварської руйнації і розкрадання. Винищення поголів'я ВРХ, ліквідація машино- тракторних станів, нищення власного агропромислового виробництва з переходом на харчування імпортними, генетично модифікованими, продуктами та китайсько-турецький побутовий імпорт. Масштабна еміграція українців на заробітки.

Крок 8: Знищення природи, екоцид

Бездумно і по-варварськи винищується природа, дана Богом Родові людському як оберіг життя. Державні діячі на Вінниччині відібрали в територіальних сільських громад навіть бувші колгоспні ліси. Проводяться масштабні суцільні вирізки лісових масивів навіть в природоохоронних приміських зонах. Наслідки непередбачувані. Нас чекає екологічна катастрофа. Вирізані ліси не відновлюються. А посаджений ліс і вирощений зрілий ліс - речі різні. При мінімальній потребі для забезпечення екологічного благополуччя та здоров'я людини ліс має займати не менше 20% території, де проживають люди. На Вінниччині лісів лише 13,8%, а їх густота та якість не витримує жодної критики. До того ж великі і малі стихійні сміттєзвалища, шкідливі відходи виробництва забруднюють грунтові води, родючі грунти, повітря – українці серед європейців мають найкоротший вік життя, а 21% не доживає до пенсійного віку, кожен п'ятий...

Крок 9: знищення національної культури та соціальної сфери

Духовна руїна. В Україні закрито понад 1000 шкіл, тисячі дитячих садків, бібліотек, закладів культури. Натомість масово відкриваються корчми та торгово-розважальні заклади. Так, на території приміської і донині не газифікованої Якушинецької територіальної громади, є лише один, прилаштований в старому приміщенні, дитсадок, на 60 дошкільнят та три аварійні загальноосвітні школи в яких навчається понад 500 дітей. А от розважальних генделиків – ресторанів на понад 2500 чоловік в одну зміну! Навіщо їх стільки? Куди котимося?

Крок 10: відношення українців до землі, земельна політика в державі

Земля - мати годувальниця. А матір шанують у всі віки. Її не продають, нею не торгують. У всі часи наші пращури перед нею на коліна ставали, цілували її молились до неї.

«Бо хто матір зневажає, того Бог карає, чужі люди цураються, в хату не пускають...» - нагадує наш Пророк Тарас. Поки українці не зрозуміють що для них є земля – вони не стануть народом повноцінним. Втративши землю - втратимо все. І долю дітей ще ненароджених...
Земля має владу і свої закони над людьми, а не як хто думає навпаки. І зводяться ці закони до любові, любові до землі, до природи , роду і народу свого. Українці провинилися перед своєю землею. І натомість любові земля породжує гріх, братовбивство, що йде ще від біблейського Каїнового гріха до нинішнього українського розбрату. Щастя людське землею любиме. А людина – син матері землі своєї, що йде від біблейської мудрості. Від неї, як від грудей матері росте її тіло, духом землі своєї наповнюється душа. То ж «любіте землю-матір свою, слідуйте її законам і ви проживете довге, щасливе і сповнене радістю та щастям життя» - нагадує українцям і біблейський Пророк. Але мало хто чує. Забули, що земля наша Богом нам наділена. Вона суховіями жорстоких боїв обпалена, рясно потом і кров'ю Роду нашого скроплена, піснями кобзарів оспівана. На ній нам жити, вирощувати хліб і дітей і будувати свою, Богом благословенну, державу.
Пам'ять прислужливо принесла від Ольги Кобилянської її послання нам з минулого – повість «Земля». Вона ніби спеціально її для нас і сьогодні написала. Щоб не схибили, кроком цим переступаючи роковини держави своєї. Прочитайте, будь ласка, всі. І дітям своїм скажіть, щоб читали і щоб любили землю свою. Село в долині, поля оточені лісом, який «як безмежний велетень, ніби подорожуючи , затримався ось тут, зупинився і задумався над тихими полями»...

Пройшло ще 5 років... Ще нижчим став індекс людсткого розвитку. Серед країн світу ми поруч з Гондурасом, Намібією,Гвінеєю Бессау, Угандою. В останній найвищий рівень алкоголізації в світі - 28 літрів в перерахунку на етиловий спирт випиває кожен в середньому, в Україні близько 20л. В країні з'явилось кілька відсотків дуже багатих людей за рахунок пограбування народу та загальнонаціональних багатств держави. Попрані споконвічні національні обереги української землі. А народ, як стверджували великі українці, який перестає жити за своїми споконвічними традиціями, прахом береться, чи ж бо стає задніми колесами чужого воза. Всі попередні кроки привели Україну в часі її 25-ти річного ювілею до братовбивчої війни, втрати частини території, зневіри людей та цілого ряду соціальних потрясінь.
Віра 91% українців при проголошенні незалежності 1991 року в те, що натомість табірного соціалізму отримали на кінець то волю і право на розбудову унітарної демократичної процвітаючої і багатої країни за останні п'ять років була підмінена спробою розбудови держави-малини. А з кінця 2014 на часі сформувався олігархічний устрій. «Досягнення» останнього – війна з перерозподілом території та сфер впливу.

Одинадцятий крок переступили. Нам 25років!

Що було - знаємо, що є – бачимо. А до чого ж прагнемо ми, українці?!
«Тож стрепенися, народе мій, і в єдності та відвазі формуйся під стяги наші!» - з глибини століть закликає українців далекі пращури з Велесової книги.

Валерій Щербань, член НСЖУ 2011-2016рр.