Купувала днями, а точніше 17 березня, «Віскас» для свого рудохвостого домашнього тирана, який затято відмовляється зрозуміти мою фінансову скруту й перейти на дешевший харч. За нагоди я завжди намагаюсь запасатись «Віскасом» у ятці на Привокзальному ринку, де він чи не найдешевший у місті. Ще кілька днів тому купувала кошачу смакоту по 6,25 гривень за пачку. Учора ж з мене попросили вже 7, 50 гривень. Чому таке раптове здорожчання?

– Допродуємо рештки, – пояснила літня господиня. – Євросоюз не спроможний забезпечити наш ринок і більше не буде постачати "Віскас".
– А звідки ви це взяли? – цікавлюсь.

– Так він прислав нашим телеграму, – пояснила жінка так поблажливо-вибачливо до мого невігластва, ніби про цю "телеграму Євросоюзу" повідомили всі інформагенції держави.

Зрештою, з такого пояснення можна було б посміятись й забути, але, схоже, тема «Євросоюз прислав телеграму» ( а раніше, до євроінтеграції, це називалось дурдомом Веселка), так ось ця тема стала на базарі цього дня домінуючою, хоча у різних варіаціях За кілька днів, що я не заглядала сюди, аби зробити закупи, ціни відчутно підстрибнули майже на все без усяких явних на те причин. Навіть долар тримався ще в обіцяних Гонтаревою межах – 22 гривні. А ціни, ціни...

За літрову пляшку розливної олії з мене взяли 20 гривень, хоча тиждень тому олія в цій ятці була по 15 гривень. Так само на 5 гривень за кілограм подорожчало вершкове масло, хоча, пам'ятається, зазвичай у цю пору починалось сезонне зниження молочних продуктів. Щоправда, борошно й крупи станом на 17 березня не здорожчали, порівняно з попередніми кількома днями ( борошно вищого сорту- 12 гривень, смажена гречка – 23 гривні, спагетті – 14 гривень за кілограм), але й не здешевшали після скаженого лютневого стрибка долара, хоч як наш прем'єр заклинав їх нагнутися й лякав спекулянтів різними карами. Не злякались, гади!

– А що ж ви хочете, коли пшениця в Європі різко подорожчала й наші фугують всі запаси туди. Скоро самі будемо сидіти без борошна й круп... Бачите, як попит виріс! – заявила продавчиня, хоча за тих десять хвилин, що вона мене обслуговувала, біля ятки не додалось жодного нового покупця.

А найбільше здивувала бабуня зі Старого міста, в якої зазвичай купую кислиці на узвар. Ще недавно вона наміряла свої сушені яблучка літровим слоїком по 5 гривень, а тепер – півлітровим, але вже по 3 гривні. "На газовому котлі сушу, а газ, сама знаєш, доню, який дорогий буде!" – "Так , бабусю, газ ще не подорожчав. А пенсії й зарплати ніхто не піднімав й не індексував!" – «А що я знаю, доню... Я, як люди... що люди правлять, то і я», – безхитрісно пояснила бабуся свій механізм ціноутворення.

Та що там бабуся... Підозрюю, що навіть чиновники з високих столичних кабінетів навряд чи зможуть ( або схочуть) правдиво й зрозуміло пояснити причини повзучого подорожчання всього й вся напередодні лютого зростання тарифів на газ, світло, воду й всього решта... Напевно, знайдуть на це економічні й психологічні фактори й купу різних чинників. Утім, підозрюю, що всі вони будуть все з того ж репертуару – "Євросоюз прислав телеграму", хоча зроблені на такому крутому наукоподібному й фаховому сленгу, що аж ум за розум заскакує. Але хіба суть у поясненнях? Звичайно ні, бо вона в тому, що за ними стоїть.

... Скажіть, це тільки у мене все більше міцніє нехороша підозра, що за всіма правильними, супер патріотичними, фаховими й науковими поясненнями на макрополітичному рівні і примітивними на мікробазарному ховається лише одне – прагнення наживи? За будь-яку ціну й без жодних оглядок на мораль. От вже справді – кому війна, а кому розкоші. До речі, як під час війни називають тих, хто прагне нажитись на ній й дере останню шкуру з інших? Часом не мародерами?..

Вже на виході з базару наткнулась на жінку, яка продавала пучки черемші за непристойно низькою ціною – усього півтора гривні. Мабуть про те, що "Євросоюз прислав нашим телеграму", вона ще нічого не чула.