«У політиці все ліве одного часу перетворюється на праве, а праве на ліве». Цю фразу колись сказала мені одна розумна людина, проте її сенс я зрозумів зовсім нещодавно, коли побачив як легко одна ідеологічна концепція може плавно перетікати в іншу, в залежності від політичної кон'юнктури, розкладу сил на арені боротьби за владу та особистої примхи політиків і партій.

Моторошно і водночас смішно спостерігати за тим, як заради того, щоб якомога швидше дістатися до владного корита із ласим шматком пирога української державності , представники усіх українських політичних сил поступаються власними «нерушимими ідеалами» та легко перефарбовуються з одних кольорів на інші, при цьому не міняючи партквитків. А для чого це робити, якщо у вітчизняному політикумі абсолютно полярні партії регулярно безпардонно крадуть гасла та принципи одна одної?

З огляду на останні виступи представників вінницьких осередків більшості партій, складається враження, що вони повним ходом «пасуться» на полі КПУ, яка, об'єктивно кажучи, відходить у небуття. Та святе місто, як відомо, ніколи не буває порожнім, і про необхідність соціальної рівності, націоналізацію підприємств та боротьбу з імперіалізмом нам з високих трибун розповідають вже не комуністи, а націоналісти зі «Свободи». Коли бачиш, як черговий запальний «свободівець» пристрасно закликає народ «бити буржуїв» і будувати Україну «без холопа та пана», то аналогії напрошується самі собою.

Дивишся і думаєш собі: йому б ще «бронівічьок» і копія Ленін, хоч зараз замість Ілліча на постамент став! А народ це радісно «хаває», бо «соціалка» зараз вельми вигідна для підняття передвиборчих рейтингів тема.

На жаль, не гребують користатися «ворожою» ідеологією і помірковані партії ліберального спрямування. Наприклад, дуже помітно «лівішає» ВО «Батьківщина», і замість традиційних європейських цінностей та громадянських свобод пропонує електорату переглянути ціни на комунальні тарифи, повернути пенсіонерам пільги та підвищити прожитковий мінімум. З одного боку, це можна розглядати як перехід до соціал – демократії, що в принципі не дуже суттєво впливає на їх ліберальний імідж, а з іншого від таких щедрих обіцянок віє тонким ароматом магічного тимошенківського популізму.

І тільки «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт» та «Опозиційний блок» чесно йдуть своїми шляхами. «ББП» та партія Яценюка продовжують годувати людей європейськими цінностями, натомість своєю соціальною політикою відбираючи в них змогу споживати їжу тілесну. Та й цінності ці якось не дуже-то відчуваються (привіт «мінстецю»!). А «Оппоблок» тим часом традиційно, по-регіоналівські співає про стабільність та покращення, однак до чого призвело їх перше покращення нагадувати не варто...

Ось і вариться в країні густа політична каша, де одні гравці поза законом, а інші активно використовують їхні методи. Де не має жодних моральних, ідеологічних чи будь яких принципів, і де кожен змінює правила гри так, як йому заманеться. При цьому опозиція стурбована (принаймні, робить вигляд) економічними проблемами, поки влада розпорошує в атмосфері ефемерні цінності. І від того, які інгредієнти ми додамо до нашої «каші» на найближчих місцевих виборах, залежатиме чи вийде вона смачною, і чи не отримаємо ми чергове харчове отруєння.