Вчора, 4 червня, у Тульчині на Вінниччині на території палацу Потоцьких, як і кілька століть тому, знову грала оперна музика. Територія довкола палацу стала арт-простором, приїхали тисячі гостей, – розпочався Міжнародний оперний фестиваль. Перший день заходу чула, бачила та відчувала кореспондентка Vlasno.infо.



Територію палацу не впізнати: буквально кожен квадратний метр був чимось зайнятий. Тут і наметове містечко, і місце, де можна скуштувати їжі під відкритим небом, випити кави чи прохолодного лимонаду.

Поруч – ярмарка народних майстрів: можна придбати ексклюзивний виріб ручної роботи на пам'ять про фестиваль. Свої намети мали і вінницькі театр ляльок та обласний: гості фестивалю приміряли на себе костюми оперних виконавців, фотографуючись у такому амплуа.



Із сьомої ранку на місці проведення заходу працювали правоохоронці: вже за о7:30 півтори сотні поліцейських ретельно обстежили територію та взяли під охорону локацію першого в Україні оперного фестивалю. На місці безперервно працюють слідчо-оперативні групи протягом усього дня.




Раз по раз у правоохоронців спрацьовують рації, ті перемовляються короткими фразами, періодично переміщуються із місця на місце, демонструючи гостям свята присутність, а тому і безпеку.

– О, чуєш? Це з «Привида опери» мотиви! – каже один поліцейський іншому, коли із колонок напередодні офіційної частини вмикали відомі композиції.

– Точно! – вигукує той.

– То ми з тобою ще знаємося в опері, – із полегшенням підсумовує перший.

На газоні та поблизу алеї, що веде до палацу, – хлопець із дредами. Звати Андрій. Намотує яскраві нитки салатового кольору на дерев'яний каркас. Тут же – великі білі полотнища, немов павутини, розтягнули над алеєю – додає відчуття об'єму. Андрій із Західної України, звідти і всі митці, які п'ять днів творили цей неземного вигляду арт-об'єкт. Вдень він виглядав магічно, а вночі – ще більш казково.



– Стиль мистецтва – психоделічний флюроарт. Використовуємо штучні тканини, акрилові фарби тощо. Матеріали, які сяють у темряві, дозволяють проявляти географічну об'ємно-просторову конструкцію полотна. Нитки також додають об'єму, – розповідає мисткиня зі Львова Олена Шептицька. – Над тканинами – ультрафіолетові лампочки, саме завдяки їм у темряві і створюватиметься такий ефект, коли все світитиметься, а дерев'яних опор не буде видно. Воно все ніби левітуватиме. Деякі полотна ми привезли із собою, а дещо створювали ексклюзивно для цього заходу. Інсталяція одноразова – лише один раз, лише у цьому місці, лише у цьому середовищі воно виглядатиме неповторно.



Олена Шептицька


З нагоди фестивалю сіра стіна біля палацу Потоцьких стала оперною сценою та залишатиметься такою ще кілька років – її розмалювали вінницькі художники. Вони також втілювали ідею один із флігелів палацу Потоцьких перетворити на «будинок із привидами»: у вибитих вікнах вставили фото відомих оперних виконавців та персонажів – і аварійна споруда «зазвучала» по-особливому.



Місцеві мешканці не приховують захвату, бо такого їхнє містечко ще не бачило. Олена сидить на зеленому моріжку із друзями, слухають оперу на свіжому повітрі та діляться враженнями.

– Завжди пишалася своїм рідним Тульчином, його історією, архітектурною спадщиною, але зараз він наче переродився, – ділиться враженнями Олена. – Таке треба проводити, і не лише у Тульчині. А й в інших містах, містечках та селах, де залишилася історична спадщина, але із нею не працюють. Не обігрують той простір, що нам залишили предки.



Далі – концертна програма. Симфонічні оркестри, хорові колективи із різних країн, солісти оперної сцени світу, відомі маестро-диригенти – здавалося, що то відбувається не у районному центрі на Вінниччині, а десь у середньовічному містечку Старого світу.



Солістка із Нью-Йорк Сіті-Опера Олеся Капассо живе за океаном уже 20 років, але родом із Львівщини. На Вінниччину завітала на запрошення організаторів фестивалю.

– Ідея такого open-air фестивалю прекрасна, хай вона живе і продовжується. Якщо нас запрошуватимуть, ми знову приїздитимемо. Дуже тішить, що багато людей прийшло. Палац прекрасний, музика лунає, атмосфера чудова, – каже Олеся.




Додає, що змога відвідати фестиваль – це ще й шанс побачити батьків. Тому після відвідин Тульчина Олеся поїхала на рідну Львівшину до батьків.

А саме на Зелені свята у Тульчині вдруге (вперше – десять років тому) зазвучала опера Миколи Леонтовича «На русалчин Великдень». Диригував Мирослав Скорик, який 40 років тому дописав твір Леонтовича.




Вже сьогодні на гостей фестивалю чекає не менше сюрпризів та ексклюзивних смаколиків на оперному фестивалі в Тульчині, тому не зволікайте: поїхали за враженнями!






Фото Людмили Кліщук