Історія фестивалю "Живий Вогонь" налічує вже 11 років, і за цей час він змінив кілька локацій, через нього пройшли сотні артистів та майстрів. Його організовували команди різного складу, і допомагали фінансово кілька різних меценатів. Та незмінним залишилося те, що цей фестиваль з року в рік відроджує українську культуру та відкриває нові й нові її грані. Без змін залишається ключовий обряд фестивалю — висікання іскри Живого вогню, адже йому вже сотні тисяч років, а базові речі в культурі — вічні. Деталі дізнавалась кореспондентка Vlasno.info.

Засновник фестивалю — Володимир Воловодюк, отаман Вінницького козацького полку імені Івана Богуна, він же є його постійним організатором та головою оргкомітету. Бгато років він повністю фінансував фестиваль своїм коштом, і ще кілька разів був одним з меценатів.

СЛАВА УКРАЇНІ

Володимир Володимирович розповідає, що "Живий Вогонь" пропагував українське ще тоді, коли це було не в моді, і ще в 2009 році на найпершому фестивалі вінничани кричали "Слава Україні!".

— Звідки вони знали, що потрібно це кричати — не знаю, адже тоді це привітання було не те що не популярним, а взагалі ще не вийшло з підпілля. І "Героям слава!" відповідали більшість звичайних людей, не етнографів, не культурологів і не козаків, — пригадує Володимир Володимирович.

ОСТРІВ КЕМПА

Перший фестиваль провели на острові "Кемпа", який знаходиться біля нинішнього вінницького фонтану. А за рік до того було аналогічне свято, але тоді у нього ще не було назви.

— На Кемпу тоді можна було дійти по місточку, це було достатньо велике місце за площею, яке вже на той час мало фестивальну історію. І плюс ми вже на той час Кемпу облюбували, — розповідає отаман. — Тобто, ми до того ставили пам'ятний знак, проводили інші заходи. Але фестиваль в такому вигляді, яким ми його задумали, вперше відбувся в 2009 році саме тут. Людей було багато.

ПЕРШИЙ ВОГОНЬ

Володимир Воловодюк пригадує, що до справи тоді підійшли нестандартно: на прес-конференцію запросили студентів-краєзнавців, які показували міні-виставу. Також журналістам демонстрували козацькі бойові мистецтва і фехтування на шаблях.

— Ми багато чого робили вперше. Наприклад, у нас сцени не було, а був помост. Його ми виготовляли власними силами з матеріалів, взятих у спонсорів. Це було ціле випробування — ми його збили в іншому місці, а туди треба було через понтонний місточок його переправити. І от, у п'ятницю ввечері допізна ми носили щити, з яких ця "сцена" складалася. Там же розмістили і установку для видобування вогню, — розповідає засновник фестивалю.

Перше видобування вогню відбувалося надзвичайно видовищно: на той час там зібралося вже багато людей, і коли нарешті це відбулося, один з козаків виліз зі смолоскипом на вершину конструкції, а люди, не змовляючись, почали кричати "Слава Україні!".

ЦІКАВІ ЛЮДИ

Дуже цікавих людей зібрав тоді найперший фестиваль. Наприклад, із Західної України приїхав цілий автобус вояків УПА. Було дуже багато людей, які належать до так званих рідновірів — прихильників дохристиянських релігійних вірувань — рідної української віри, з багатьох регіонів України.

— У нас був з Києва колектив, який робив вогняне шоу. Тоді було ще й не так легко знайти — ми не знали нікого у Вінниці, хто б таким займався. Тоді був Сашко Капінос і учасники Вінницької молодіжної національно-патріотичної організації "Сколоти". Ритм відбивав Yoruj Kloc і почали робитися хороводи. Важко навіть передати, що там відбувалося, тому що коли потрійні хороводи почали розкручуватися в різні сторони, вони понеслися з величезною швидкістю. Вогонь був величезний.

НАДІЙНИЙ ТИЛ

Тоді організатори ще не мали такого великого досвіду, була група людей, кожен з яких у чомусь допомагав.

Володимир Воловодюк пригадує кожного:

— Езотеричну галявину допомагав робити Максим Ширнін, по майстрах і ремеслах головною була Валентина Шпак-Мельник (як, власне і усі роки), рідновірів запрошувала Валентина Іванішина, Оля Зайцева писала сценарій і провела всю сцену одна. Тоді ще була посвята в козаки.

Приїхав Володимир Савич Мулява — гетьман українського козацтва, депутат Верховної Ради, вінничанин, який організовував дуже серйозні державницькі процеси під час Перебудови і боротьби за незалежність.

Міжнародним фестиваль став завдяки вчителю східних практик з Індії, який, волею випадку опинився на нашому фестивалі з майстер-класом.

Сергій Міщук в цей день одружувався і приїхав сюди разом з весіллям.

Обряд проводив Велимир Піхота.

САБАРІВ

Наступного року "Живий Вогонь" переїхав на Сабарів, тоді ж проводили прес-конференцію на катері, а гостей запрошували на гуляння під скелями.

Була велика делегація людей з Космача Івано-Франківської області. Вони мають давню традицію — видобувати в себе на горі вогонь на Великдень, і саме цей вогонь вони привезли до Вінниці. Про це писали навіть Косівські ЗМІ:

"Делегації Тернополя, Вінниці, Донецька, Черкас, Чернігова, а також Космача вийшли на гору Грегіт, де викресали живий вогонь, який знесли в село і запалили 30-метрову ватру. Вогонь з фестивальної космацької ватри повезли до Вінниці. Там 28 червня буде запалено ватру на фестивалі "Живий вогонь єднає Україну", — писала газета "Гуцульський край" від 10 травня 2010 року.

— Вогонь везли в лампадці, прямо на сцені мені його передавали, а я запалював від нього смолоскип.

СПРОТИВ

Однак, цього разу не обійшлося без непередбачуваних проблем. Раптово, в мікрорайон Сабарів припинив ходити громадський транспорт. Люди мусили добиратися власними силами, але тим ціннішими були для всіх миті, проведені на фестивалі. Директор пристані в день фестивалю підняв ціну на проїзд катером до Сабарова.

Наступного року на півострові "Бригантина" організаторам вимкнули світло, і тоді багатотисячна публіка не змогла почути виступ гурту "Гайдамаки", на який так чекала.

— Ми очікували, що так буде, що з боку влади чинитимуться перешкоди. Я особисто при нагоді попросив президента Віктора Ющенка втрутитися у ситуацію, щоб нам дали провести фестиваль, однак, на той час він уже не був президентом, і до нього ніхто не прислухався — на фестиваль прийшла поліція і о 10 вечора вимкнули живлення, мотивуючи це тим, що концерт буде заважати містянам. Хоча до житлових будинків звідти було досить далеко.

ХМІЛЬНИК

Ще був фестиваль на "Зачарованому озері" за містом та кілька разів дійство відбувалось на Вишенському озері. Та зрештою, у 2016 році переїхав у Хмільник. Там ним три рокии поспіль з особливою турботою опікувався місцевий депутат та громадський діяч Юрій Шевченко, який разом з дружиною Людмилою дбали про забезпечення фестивалю усім необхідним і про комфорт усіх гостей.

— Ми є поціновувачами давніх українських традицій, обрядів і звичаїв, тому намагаємось відвідувати різні фестивалі. Але міжнародний етнофестиваль звичаєвої культури "Живий вогонь" для нас особливий, так би мовити рідний, адже три роки поспіль ми "запалювали" його у нашому курортному місті Хмільник, — говорить Юрій Шевченко. — Із власного досвіду можемо сказати, що "Живий вогонь" – це фестиваль українського духу, територія вільних людей, де на декілька днів можна забути про щоденні проблеми і турботи, відчути свободу та шалений драйв. Це фестиваль, де магія природи, дух легенд та сила української пісні є справжнім острівцем щастя, свободи, душевного спокою та гармонії, який знову і знову вабить своєю енергетикою.

Пані Людмила додає:

— Завжди на фестивалі ми знаходимо для себе нові цікавинки української культури, щораз вражають барви наших звичаїв, а відтак — надихаємся силою українського етносу та його філософії. Організатори фесту пропонують учасникам щось особливе й водночас традиційне, та головне – атмосферу єдності, відчуття власної причетності до творення сучасної української культури через відновлення історичних надбань. З приємністю констатуємо, що з кожним роком на заході збирається все більше і більше людей. Це є яскравим доказом того, що людям це цікаво і потрібно. Недарма слоган фестивалю — "Живий вогонь єднає Україну". Він таки об'єднує усіх нас, українців.

АРТИСТИ І ВЕДУЧІ

За 11 років на сценах "Живого Вогню" виступили сотні артистів, адже завжди фестиваль складався завжди з двох частин: народної і рок-сцени. Народні колективи — це подекуди кількадесят артистів на одній сцені і за усі роки на фестивалі виступили представники усіх районів Вінниччини, яких вдалося залучити завдяки співпраці з Вінницьким обласним центром народної творчості та Управлінням культури Вінницької ОДА.

Особливе враження справляє на глядачів щороку феєричний театр мод "Кралі" з Могилева-Подільського, який завжди дивує яскравими вбраннями та незвичними головними уборами в етностилі, кожен з яких — втілення традицій та моди окремого регіону.

Рок-концерти "Живого Вогню" у різні роки запалювали драйвом відомі гурти «OtVinta», «Друже музико», «Тінь Сонця», «Не лізь, Бо вб'є», «Чумацький шлях», «Гуляйгород GG», співачка Kira Mazur, гурти «TOLOKA», «Спека» та інші.

Ведучою фестивалю багато років поспіль є Любов Завальнюк, її напарниками були ведучий з Хмельницького Олександр Цепульов та вінницький радіоведучий Юрій Квітень.

МАЙСТРИ ТА ЯРМАРОК

Однією з найяскравіших локацій завжди був і залишається ярмарок народних майстрів та майстер-класи народного мистецтва. Щороку величезними зусиллями Валентини Шпак-Мельник на фестиваль збираються сотні дивовижних майстрів: лозоплетіння, гончарство, декоративні росписи, виготовлення оберегів, віночків, вишивка — всього не злічити, скількома талантами багата наша земля.

Валентина Харитонівна та її вихованці — козаки й козачки з організації Молода Подільська Січ — завжди активно беруть участь у всіх відділеннях фестивальної програми. Багато років поспіль допомагала в організації фестивалю, ярмарків та концертів на той час директор фестивалю Ніна Бегас, яка також проводила вогняні шоу та влаштовувала виступи Школи козацького гарту ім. Данила Нечая.

Своїми враженнями про фестиваль ділиться його постійний фотограф Валентина Слободиська, яка зібрала уже цілий літопис фестивальних світлин та відео:

— Особисто для мене «Живий Вогонь» — це тепло, затишок, розслаблення, очищення, світло, єднання друзів та родини, магія вогню, невідоме, таємниче явище! Вогонь,який ми бачимо і вогонь сердець і душ — невидимий і ще не розгаданий! Живі істотки-саламандри вогню, завжди веселі, грайливі і вкупі можуть виглядати дуже дивовижно, як на першому фестивалі на острові Фестивальному у вигляді поважного Старця у короні, — пригадує пані Валентина.

Ну і все це дійство було б неможливим, якби з найпершого року проведення фестивалю ним не опікувалась козачка Валентина Іванішина, яка стояла біля витоків самої ідеї цього фестивалю.

КОЗАКИ ТА СИЛОВИКИ

Щороку за безпечне проведення фестивалю відповідають не лише організатори, а й правоохоронці та рятувальники: Управління Нацполіції у Вінницькій області, Вінницька школа поліції, Управління ДСНС, спортивна організація «Спорт для всіх», «Національний корпус» та багато інших.

Козацький фестиваль був би неможливим без справжніх козаків, вони, власне. його і заснували, та всі роки забезпечують усім необхідним, не забуваючи демонструвати також хвилюючі дійства: бойовий гопак, спас, баротьбу, "Лава на лаву", силові змагання. Щороку практично все забезпечення лягає на плечі козаків — Ігоря Гуршала, В'ячеслава Воєводіна, Василя Любуні, Олександра Бугая, Миколи Кондратенка, Володимира Воловодюка (молодшого) та інших.

Щороку на "Живий Вогонь" приїздять козаки з Запоріжжя — «Спас Вихор» і Василь Прокопенко, який є організатором козацьких змагань та виступів на фестивалі.

Вже 5 років генеральним інформаційним партнером свята є Медіа центр «Власно», журналісти якого написали понад сотню текстів та зняли десятки відеопередач про фестиваль. PR-координаторами фестивалю цьгоріч є Ірина Басенко та Олена Шмигельська, а керує процесом висвітлення керівниця медіа центру Ольга Маліновська.

Організатор фестивалю «Живий вогонь» — Вінницький козацький полк імені Івана Богуна.

Генеральний медіа-партнер — Vlasno.info.

Фестиваль проходить за підтримки Українського культурного фонду та Вінницької обласної державної адміністрації.

Читайте також:Представники етнічних груп об'єднають Україну на фестивалі «Живий Вогонь».

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписутесь на наш Telegram.

Фото: vlasno.info