Автор відомих романів про історію Вінниччини та України Олександр Дмитрук пояснив студентам вінницької політехніки, чому історія є найскладнішою з усіх наук. На зустрічі зі студентами-технарями побував і кореспондент Vlasno.info.

— Коли я спілкуюся з молоддю, то питаю, який, на їх думку, найважчий предмет? Хтось каже алгебра, інші — фізика, деякі називають органічну хімію. Але найважчим предметом, який ви коли-небудь могли б вчити в школі — це історія, — констатує Дмитрук. — Бо нашу історію ніхто не знає і знати не хоче! Ніхто ж не посягає на думку Піфагора стосовно його теореми, бо вона доведена, виправити її неможливо.

За словами письменника, під час його життя підручники з історії виправляли мінімум чотири рази, а наразі готується п'ятий:

— Коли за підручниками намагаєшся порівняти різні епохи, то в голові відбувається просто вибух, оскільки неможливо розібратися, де і в якому місці були виправлення.


Цікаво, що сам Дмитрук написав на історичну тематику такі романи як "Тризна", "Іван Богун — полковник", "Честь і плаха", "Свій — чужий". В останній його книзі "Позивний "Богомол", висвітлюються не попередні історичні епохи, а другий Майдан та російська окупація й АТО.

Чималу частину власної творчості він присвятив саме доведенню крізь художні твори історичної правди, зокрема й про тих українських героїв, які були пов'язані із Вінниччиною:

— Ми маємо чітко розуміти, що замість нас ніхто не зможе пояснити нам те, що діялося на нашій території впродовж століть. Наприклад, в радянській школі моя вчителька мені розповідала про козаччину, що Іван Богун, селянський син, коли прийшов час воювати проти поляків, кинув рало і взяв шаблю. Ця історія не має жодного відношення до реальності.


Дмитрук показує студентам, які зібралися в науковій бібліотеці політехніки копію документу столітньої давнини, в якому йдеться про продаж земельної ділянки на Старому Місті:

— Це оголошення про продаж "Богуновського байраку". Тобто цей топонім, як і "Богуновська левада", яка колись розташовувалася на території сучасної Вінниці, свідчить не лише про великі володіння Богуна. Це доказ його закоріненості у нашу землю.

Також студентам було цікаво поспілкуватися з автором про питання декомунізації, оскільки він входив до обласної комісії з перейменування вулиць та населених пунктів.

— Нам вдалося у назвах відстояти наших подільських повстанських отаманів: Яковів Шепеля та Гальчевського, а також багатьох інших. Проте ми стикнулися з вражаючим невіглаством чиновників. Наприклад, я запропонував назвати одну з вулиць на честь нашого земляка Євгена Гуцала. Після чого до мене підійшов один високий чин і тихо так спитав: «А хто цей Гуцало взагалі такий?». Тобто, я вкотре усвідомив, що дуже важко говорити з людьми, для яких Україна — це кусень сала, — констатував автор.


Наприкінці зустрічі Дмитрук подякував студентам-технарям та викладачам, які зібралися аби його послухати і згадав жарт з власної молодості:

— Коли я був студентом, то до нас іноді привозили письменників, однак, третина публіки засинала вже на п'ятій хвилині після зустрічі. Тому мені тішить, що все пройшло інакше.

Нагадаємо, що Олександр Дмитрук представляє у Вінницькій області Асоціацію українських письменників та є постійним дописувачем Vlasno.info.

Фото Богдана Новака