Вже більше чотирьох років громада міста Гайсин Вінницької області виборює право на побудову храму Української Православної Церкви Київського Патріархату та збереження діючої церкви Святого великомученика і цілителя Пантелеймона. Зараз на брамі біля церкви висить замок, а обурена громада виборює своє право на свободу віросповідання, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

До нашої редакції звернулися прихожани церкви та мешканці міста Гайсин. Мовляв, вже не перший рік оббивають пороги чиновницьких кабінетів, а дозволу на виготовлення документації все ще не отримали. Натомість конфлікт між владою та громадою лише загострився. Цього тижня тридцять вірян прийшли на прийом до голови Гайсинської районної державної адміністрації Владислава Уткіна з вимогою відкрити браму до церкви та підписати документи, щоб узаконити вже побудовану громадою церкву. Однак, перемовини закінчились скандалом.

– Чого ми до нього пішли? По-перше, щоб він дав дозвіл на відкриття брами, бо є багато стареньких прихожан, їм важко стояти під брамою, а йти в обхід вони не можуть. У відповідь нам сказали, що парк – це місце культури, і церкві там не місце, - коментує обурений вірянин, Руслан Тяпко. - Зрозумілої і чіткої відповіді, чому браму закрили ми не отримали. Проте, ми храму не покинемо, нас багато, більше п'яти тисяч. В перспективі ми хочемо зробити капітальне будівництво, бо сьогодні на свята ми стоїмо біля церкви на вулиці, всім в церкві місця не вистачає. Але прихожани стоять за будь-якої погоди, навіть взимку на Водохреща ніхто не розходиться. Тому ми хочемо, щоб саме тут, на цьому місці, було збудовано великий храм, який би міг усіх вмістити.

Свідки перемовин зазначають, що церква стоїть на особливому для людей місті, намоленому. Потреба у її відкритті була дуже велика, саме в цій церкві проходять молебні за наших воїнів, які зараз служать в АТО. А також проводяться панахиди за загиблими на Майдані та Героями, що не повернулись живими зі Сходу країни. Тому віряни шоковані діями влади.

– Ми звернулись до Владислава Анатолійовича із питанням, на які норми закону він спирається, даючи відмову. Натомість нас послали по документи в архітектуру. Вся розмова відбувалась у грубій формі. Коли ми звернулись до нього "пан", він грубо сказав, що він не "пан "а "товариш", - згадує мешканка Гайсина Надія.

Інша гайсинчанка Галина поскаржилась, що Уткін не пам'ятає її з часів Майдану:

– Допитувалась його, де дівся той Уткін, що стояв на Майдані і їв у мене в хаті з хлопцями, кричав, що владу треба скидати. А він сказав, що бачить мене вперше.

– А коли запитали, чи вірить голова райдержадміністрації в Бога, і в чому проявляється любов до ближнього, він секунд 20 мовчав. А потім обізвав нас неадекватними хамами та вигнав з кабінету, - додає прихожанин церкви Ігор.

Втім, сам голова Владислав Уткін звинувачення відкидає. В телефонній розмові він повідомив, що зараз він знаходиться у відпустці, проте представників громади того дня зустрів у своєму кабінеті. Факт конфлікту не спростовує, а навпаки нарікає на погрози та тиск з боку прихожан. Про причину суперечки та вирішення конфлікту ми дізнавались у Владислава Анатолійовича у телефонному режимі:

– Центральний парк - це юридична особа, там на балансі кожне дерево. А церква не має керувати державою. Якщо ми дамо дозвіл зараз цій церкві, то прийдуть й інші конфесії, в нас їх 16 в районі, і вони теж мають права згідно із Конституцією України. Але вирішити питання можливо. Треба, щоб до мене прийшов отець Ярослав, як керівник церкви, і ми без емоцій, мирним шляхом вирішили б це питання. А приходити тридцятьом людям і принижувати мене як людину, то не вихід.

Також голова РДА розповів особисте бачення, як вийти із цієї ситуації: треба обрати нове місце для храму, гарне і доступне. А в парку церкву залишити і зробити з неї капличку. Щоб не здійснювати там обряди, а просто відкрити для всіх бажаючих на кшталт капличок на західній Україні.

– Зрозумійте, паркова зона – для відпочинку: там стадіон, кафетерії, там люди гуляють та відпочивають. І церкву там будувати недоречно, – коментує свою позицію Владислав Уткін. – Треба вирішити це питання правильно. В тому місці поховані визволителі часів Другої світової війни. У нас навіть є перелік тих, хто там похований. А поруч знаходився туберкульозний диспансер. Працював там у кінці дев'ятнадцятого століття, і недалеко від загального поховання було кладовище для тих, хто хворів на туберкульоз. Після Другої світової то кладовище було закрите. В 1953 році ця територія була передана на постійне користування радянською владою під паркову зону. З того часу тут парк відпочинку. Брама парку вже тиждень зачинена, бо минулої п'ятниці в нас була спроба пограбування, хотіли вкрасти машинки, але сторож налякав грабіжників і ті втекли. Директор парку, як особа матеріально відповідальна, вирішив зачинити браму на замок. Його можна зрозуміти: якщо пограбують парк, директор піде під суд, як відповідальний за майно. Тому не громада, а сам батюшка Ярослав має прийти і вирішити цю проблему. Як керівник з керівником. І він знає про ті пропозиції, які я вам озвучив. Не можна порушувати закон, але церква має бути.

Отець Ярослав натомість зазначає, що місце для храму він не обирав. Це зробили люди ще в 2014 році. Його з Коломиї запросили освітити пам'ятний знак. Направила до Гайсину його єпархія, він навіть не знав, яким є планування міста.

– Було відсутнє місце для служіння, нічого не було облаштовано. Єдине – було бажання громади ходити до церкви Київського Патріархату. Тому я позичив книжки, зібрав все необхідне для служби і поїхав до Гайсина. І тоді, у 2014-му, на свято Покрови Божої Матері було установлений пам'ятний знак пам'яті Героїв Небесної Сотні. Це якраз була моя перша священнодія. Після цього до мене підходило дуже багато людей з питанням, чи є я їх новим священником. Тоді я зрозумів, що є запит від людей, а я саме покликаний для цього. І я погодився, – згадує події 2014-го року отець Ярослав. – На сьогодні громада в нашому храмі багаточисельна, ми збираємось постійно. В середньому кожного разу приходить більше сотні людей. Я місце не вибирав, бо коли я приїхав, місце для молебеня обрала громада. Я тоді погано орієнтувався на місцевості. Саме на цьому місці наполягали матері загиблих воїнів. Одна з них – Людмила Менюк. Річ у тому, що парк в центрі міста, до нього зручно добиратись, а по-друге – це колишнє кладовище, і якщо старий храм було зруйновано (зараз там приміщення кінотеатру), то це не означає, що це правильно. Церква в парку буде виконувати дуже важливу функцію – стримання громади. Бо аморальний спосіб життя, розпивання алкоголю, особливо батьками в присутності дітей, це є погано. А церка, навпаки, буде нагадувати людям про родинні цінності та допоможе підвищити духовний та культурний рівень громади.

Нам вдалось дізнатись думку головного архітектора Гайсину стосовно побудови храму на території парку. Віктор Юрчак проконсультував нас стосовно Генерального плану міста та забудови даної території у майбутньому:.

– У свій час горомада поступила неправильно, бо місце вони обрали самі, але у 2014 році на хвилі патріотизму і ситуації в країні людей можна зрозуміти. Вибрали, то вже вибрали, - говорить Віктор Юрчак. - Колись там був майданчик для дитячих автомобілів. У радянські часи його так запроектували, потім те містечко деградувало, його розібрали, і залишилась там закинута територія. Хоча є й певний благоустрій – заасфальтовані доріжки. Історично так сталося, що раніше там був Покровський храм, і на місці теперішньої церкви було Покровське кладовище. Після Другої світової війни могили з кладовища були перенесені до братської могили. Стосовно туберкульозного диспансеру і поховань саме туберкульозних хворих вам сказати нічого не можу, бо спеціальних поховань в нас не було. Всіх хоронили на спільному кладовищі, хоча поруч з кладовищем, дійсно, був туберкульозний диспансер, як суміжна із територією будівля. Проте, спеціального туберкульозного могильника ніколи в нас не було. Враховуючи таку ситуацію, у Генеральному плані було передбачено саме цю зону виділити під забудову культової споруди, саме в цьому місці.

Генеральний план було затверджено в березні цього року. Дозвіл на розробку проектної документації для церкви міський голова підписав ще в грудні 2017 року. Саме цей нюанс став головною перепоною для останнього підпису в паперах для узаконення вже побудованої церкви. Хоча Гайсинська міська рада та її голова Анатолій Гук підтримують ідею побудови храму в парку, і свій дозвіл скасовувати не збираються.

– Громада до мене приходила минулої п'ятниці, я їм сказав, що міська рада і депутати міської ради згодні на побудову храму на території парку, - пояснює міський голова Анатолій Гук.- Всі дозволи я їм підписав, люди вийшли від нас задоволені і дуже дякували за підтримку.

Проте районна державна адміністрація має іншу думку. З відповіді Гайсинської районної державної адміністрації, ми дізнались, що у зв'язку з виявленими обставинами виявлене наступне: в рішенні №18 Гайсинської міськради від 15 грудня 2017 року невірно вказана категорія земельної ділянки та невідповідність Генеральному плану міста Гайсин.

– Громада розпочала будівництво попри думку діючої влади, бо потрібної згоди від влади ми не отримували, лише у 2017 році ми отримали згоду від міської влади на виготовлення проектної документації. Рішення про забудову на цій ділянці церкви прийняло рішення дуже багато людей, майже все місто дало свою згоду. Влада відтягувала час. Тому спочатку побудували церкву, а потім отримали згоду від міської ради. Саме міська рада Гайсину надала згоду на виготовлення проекту землеустрою, за цим рішенням мали виготовлятися документи на цю земельну ділянку. Ми в свою чергу почали ходити по всіх інстанціях, збираючи підписи ухвали та висновки. Першою була районна архітектура яка мала надати висновок для початку виготовлення документації. Ми цей висновок отримали 11 січня 2018 року. Ми почали виготовляти проект землеустрою, зібравши всі необхідні документи. Потім нам цей проект потрібно було затвердити. Міська рада нас підтримала і затвердила, але в земельному відділі Лариса Григораш сказала, що має бути підтвердження і районної ради. Хоча парк знаходиться на балансі міської ради. Тоді ми звернулись до районної ради і отримали від районної архітектури висновок про анулювання висновку щодо виготовлення документації на побудову храму, - розповідає отець Ярослав.

Ігор Сіранчук, прес-секретар Української Православної Церкви Київського Патріархату у Вінницькій області, порівняв даний конфлікт із ситуацією на Вінниччині в цілому.

– Там ситуація вже давно така. Ходили і просили саме за цю земельну ділянку: і громада, і АТОвці, і волонтери. Але місцева влада згоди не давала. Тому люди були змушені піти на такий вчинок. Ця ситуація непоодинока, нам постійно відмовляють у землі під забудову храму, тому люди змушені на такі крайні дії. Ця ситуація критична в районних центрах. Навіть у Вінниці, подивіться: всі церкви Київського Патріархату знаходяться у віддалених районах, - констатує Ігор Сіранчук. - Тому люди бояться, що і в Гайсині буде так само, що їм виділять місце десь на околиці. Хоча Московському патріархату в центрі міста будувати храми дозволяють, можливо ще й в цьому є причина відмови. Ми детально в цій ситуації поки що не розбирались, але відомо про конфлікт вже давно.Стосовно захоронення часів Другої світової війни, можу сказати, що здавна є така традиція – будувати церкву на кладовищі. Щоб місця поховання не були осоромленні людським бесчинством, а навпаки шанувались. Дуже багато храмів будувались раніше саме недалеко від кладовища.

Отець Ярослав говорить, що здаватись вони не збираються. Попри перешкоди, храму не полишатимуть, і вже звернулись із цим питанням по юридичну допомогу.

– Зараз брама до храму заблокована, на ній висить замок, люди не можуть потрапити до храму. На територію парку можуть заїхати тільки вантажівки, що привозять товар в паркові ресторани, і працівники ресторанів. А от до храму на хрещення дітей чи на молебень прихожани зайти не можуть. І виникає питання, чому громада міста до церкви не може дійти, а до ресторанів і кафе – може. Ми говорили з юристом, і нам відповіли, що такі питання можуть вирішуватись за співпраці влади і громади, - отець Ярослав.

Ми й надалі слідкуватимемо за розвитком подій навколо цієї ситуації та сподіваємось на вирішення конфлікту з Божою допомогою та зі збереженням норм чинного законодавства.

Читайте також, чи готові усі гілки православ'я до створення Української Помісної церкви. 

Фото надані місцевими мешканцями