Історія Меморіального комплексу героям війни

На початку 70-х років минулого століття у центрі Вінниці було захаращене кладовище

На місці нинішньої Європейської площі з її алеями, вежею, фонтаном, меморіальним комплексом колись був цвинтар з перекошеними надгробками. Про це Vlasno.info розповів колишній головний архітектор Вінниці Володимир Спусканюк.

– Вежа була занедбаною, були хащі, з готелю туди бігали компаніями випивати. Вона стояла за парканом, яким було відгороджено кладовище вздовж вулиці Козицького, – розповідає Володимир Захарович.

У місті справи йшли не краще: не було жодної головної площі, не було меморіалу на честь Дня Перемоги, мешканців Вінниці ледве налічувалось дві тисячі. Саме в такому вигляді застав Вінницю донецький архітектор Володимир Спусканюк.

Генеральний план забудови центру Вінниці втілюється 30 років

Загалом, усі реконструкції, які відбуваються на Європейській площі – виконуються саме за тим генеральним планом, який затвердили на початку 70-х. Тож, якби архітектор не заходився будувати меморіальний комплекс, центр міста з його символом – вежею – зараз міг би виглядати зовсім не так.

Напередодні 30-ї річниці перемоги у Другій світовій вищим керівництвом було поставлено задачу – відзначити це свято на найвищому рівні та створити меморіал. Планування забудови центру міста на той час не було, тож архітектор з командою почали креслити майбутнє.

Так з'явився проект упорядкування поховань на вулиці Оводова. Місце виділили і під майбутній меморіал.


Спочатку визначили місце скульптурної групи та оголосили конкурс серед скульпторів, художників та архітекторів. На той час тут, у глибині кладовища була скульптура на честь невідомого солдата 1958 року встановлення – солдат на коліні зі стягом. Поряд був Вічний вогонь та неупорядковані могили.

На конкурс нового меморіалу подали 9 робіт

– То були дуже пафосні та помпезні проекти – багатометрові обеліски, пишні пам'ятники з дорогих матеріалів, ми ж хотіли щось близьке народу, – пригадує архітектор. – Зрештою, обрали скульптуру Якова Михайловича Куленка, я був атором постаменту та меморіалу, а він – скульптури. Провели виставку в міській раді. Тоді телебачення місцевого не було, оголосили по радіо, щоб люди приходили, дивилися, обирали. Жодних громадських слухань тоді не проводилося, не було закону і звичаю враховувати думку людей, але ми врахували – проаналізувавши книгу відгуків, зрозуміли, що більше 60 відсотків висловилися на підтримку саме цієї скульптурної групи.



Воїнів вшановували біля каменя на Старому місті

Поки тривало будівництво, шанобливі процесії відбувалися в іншому місці.

– За Староміським мостом біля Миколаївської церкви встановили камінь, і от до цього каменя влада роками покладала квіти, туди водили школярів та працівників підприємств. Ми ж запросили всіх сюди, у сквер. Відреставрували вежу під керівництвом архітектора Євгена Пантелеймонова, зробили там музей.

Встановивши фігури воїнів та Вічний вогонь, взялися за формування так званої «підкови» з викарбуваними списками полеглих. До 40-ї річниці перемоги не встигли, а до 50-ї – зробили. Вже у 2005-му ліворуч від фігур воїнів поставили пам'ятний знак партизанам та підпільникам.


Хто на постаменті?

Форма бійців, зображених на постаменті, відповідала їхньому часу та службі. Повна назва: «Меморіальний комплекс героям революції, громадянської та Великої Вітчизняної війни». Тож у першій скульптурі неважко розпізнати «будьонівця».

– Перший – «будьонівець» – це вояк, який насаджував в Україні радянську владу. Зараз ці події трактуються, як трагічні, тоді ж це шанували, тож ні в кого не виникло питань, що він одягнений у форму 20-х років, а війна була в 40-х. Другий – український партизан, третій – солдат Червоної армії, який переміг у цій війні. Зараз усе трактується по-іншому, і радянський режим засуджується суспільством, однак куди ж його тепер подінеш? Не знімати ж з постамента частину композиції.

Є ініціатива про демонтаж фігур з Меморіалу

Між тим, питання, про демонтаж частини меморіалу уже підняли: Політична консультативна рада при Вінницькій ОДА оприлюднила звернення до очільників області, міста та усіх державних органів про демонтаж деяких постатей з постаменту, вбачаючи у двох з них – радянських завойовників України. Червоноармійця ж пропонують не чіпати.

У департаменті архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міськради неофіційно зазначають: Меморіал є об'єктом авторського права і без згоди авторів нічого змінювати на ньому не дозволено, адже його занесено до культурної спадщини. Тож і звертатися необхідно, найперше, до Мінкульту, аби там спочатку виключили комплекс із культурної спадщини, а вже далі говорити про зміни в його композиції.

Фото Ірини Басенко