Про неї кажуть, що вона відома українська народна співачка та фольклористка, з уст якої Гнат Танцюра записав 1008 народних пісень, близько 400 прислів'їв і приказок, 156 казок тощо. А вона була неписьменною жінкою, родом з кріпацької родини, і всього лиш (здавалося б) володіла феноменальною пам'яттю, хорошим природним голосом і своєрідною манерою виконання. Мова піде про відому подолянку з Гайсинщини – Явдоху Зуїху.

Явдоха Микитівна Сивак родом з маленького села Кущинці Гайсинського району. Зуїха – то псевдонім селянки, який походить від місцини, у якій чоловік її, Василь Олійник, був на заробітках – Зуєво. Придумала сама.

У селі бабу Явдоху поважали, боялися та любили. Після випадкової зустрічі місцевого вчителя Гната Танцюри із диво-бабусею і розпочалася співпраця фольклориста та літньої жінки, яка тривала 12 років: записані від неї пісні він програвав і перевіряв на відповідному інструменті, заради придбання якого продав шмат батьківської землі. Аби розуміти тонкощі музичного мистецтва – вивчив нотну грамоту.

А Явдоха переживала кожну пісню: якщо, скажімо, співала про дівчину, яка проводжала козака на війну, то сама плакала рясними слізьми. Але й ніяк не могла наспіватися, наговоритися, насміятися.

– Якби не співала – то давно лопнула б. Я дуже бідувала цілий свій вік, тяжко та гірко робила, як чорний віл. А що маю? Тільки й того, що не здохла з голоду. Ото тільки й мого, що не раз, бувало, поспіваю, та поплачу. А чого б плакав сліп, якби бачив світ? – зустрічаємо у спогадах Явдохи. – Пісні помагали мені боротися з бідою. Де ті пісні в мені бралися? Так, наче хто нашіптує мені збоку. А пісні любила, ой, любила! То інші вбивалися в воли, в корови, а я, бідна, в пісні. За гарну пісню, здається, дала б око видерти, нехай я світю одним уже, аби я знала ту пісню, бо тільки й мого, ото тільки й мого багатства...

Оскільки жінка була неписьменна, то аби не забути пісню, брала паличку й на городі чи на піску на обійсті малювала якісь значки, таким чином запам'ятовуючи композицію. Як то вона робила – лише їй було зрозуміло.

Свої майже 80 років ця звичайна селянка провела в праці, як сама казала: «Прожила в біді, як камінь у воді». Але залишила після себе неоціненний слід в українській та світовій культурі. За результатами багаторічної співпраці Гната Танцюри та гайсинчанки видано збірник «Пісні Явдохи Зуїхи» на понад 800 сторінок.

А нам, поколінню інформаційних технологій, варто пам'ятати про автентичне та рідне, потрібне та те, що розважить – нам цього зараз так бракує.