Сьогодні в рамках проекту "Нескорені Вінничани" Vlasno.info розповість історію про повстанського отамана з Гайсинщини Ананія Волинця, який намагався повернутися до мирного життя на окупованих Польщею землях, але завадила цьому Друга світова війна.

Здібний учень

Один з майбутніх організаторів загонів Вільного козацтва на Вінниччині народився у Карбівці Гайсинського району 1 жовтня 1894 року. Хлопець закінчує в рідному селі церковну школу, після чого вступає до однокласного міністерського навчального закладу в Кисляку поруч із Гайсином.


 Центр Гайсина на світлині початку ХХ століття (Фото: gayrayrada.gov.ua)

Він встигав не лише навчатися, але й допомагати батькам по господарству:

—Як починались шкільні канікули, наймався пасти стадо, щоб мати можливість купувати потрібні книжки. На пасовисько йшов, закинувши через плече торбу, набиту книжками, — згадував згодом Волинець.

Після закінчення Гайсинського училища, він кілька років працює на батьківському господарстві, поки не влаштовується на посаду помічника діловода в лісництві. За рік перед початком Першої світової війни молодий чоловік їде до Катеринославської губернії для навчання у сільськогосподарському училищі.

Війни та революції

Початок війни у 1914 році він зустрічає вже з критичним ставленням до державної системи в Російській імперії. На той час встиг побути редактором самвидавного журналу "Наше життя". Проте погляди Волинця не були самостійницькими стосовно майбутнього українського народу.


Ананій Волинець разом із партією есерів починає керувати на Гайсинщині у 1917 році (Фото: спільнота у соцмережі ВКонтакте "Русь-Україна. Петлюрівські отамани")

Після революції 1917 року чоловік отримує від двоюрідного брата Івана Миколайчука, українського есера за поглядами, лист із запрошенням до Гайсина для участі в громадській діяльності. Відразу після приїзду сам вступає до партії соціалістів-революціонерів, що не було на той час якоюсь дивиною. До есерів належали отамани Яків Шепель та Яків Гальчевський, які починали власну діяльність у Літинському районі.

Чоловік жваво починає працювати на посаді секретаря Гайсинського революційного комітету, який очолює його родич Іван Миколайчук. Проявляються його неабиякі здібності в організації загонів Вільного козацтва, до лав якого записується близько п'яти тисяч людей, підтримуючи громадський порядок в повіті.

Не мав він ілюзій і стосовно Української Держави гетьмана Скоропадського, тому після повстання проти гетьманців у листопаді 1918 року із власним загоном захоплює Гайсин, де чимало військових складають зброю без бою. Головний Отаман Симон Петлюра особистою телеграмою призначає Ананія Волинця командиром місцевих повстанських загонів.


Окремий Гайсинський курінь Волинець назвав на честь Симона Петлюри (Фото: symonpetlura.ucoz.ua)

На початку 1919 року в його розпорядженні опиняється Окремий Гайсинський курінь імені отамана Симона Петлюри, який фактично відразу бере участь у придушенні більшовицьких заколотів на Вінниччині. Згодом курінь перейменовують у 61-й гайсинський піший полк Армії УНР.
Вже навесні Червона Армія прориває фронт і вояки Волинця відступають на південь Вінниччини. Попереду їх чекає тривале і криваве протистояння з переважаючими силами супротивника та повстанська боротьба, більшість учасників якої не повернуться додому з війни.

Продовження історії отамана Волинця читайте у завтрашній статті на Vlasno.info.

Нагадаємо, що на нашому сайті до Дня Українського козацтва та Дня захисника України триває проект під назвою "Нескорені Вінничани". Він розкриватиме героїчні сторінки української історії, які є або не надто відомі або недостатньо популярні.

Раніше ми повідомляли про те, що загони УПА на Вінниччині вели боротьбу до початку 1950-х.

Головне фото: ВКонтакте "Русь-Україна. Петлюрівські отамани"