В селі Гулі,що в Хмільницькому районі на Вінниччині, є «Кармалюкове крісло», про яке складено безліч легенд. Одна із легенд розповідає, що колись тут понад Бугом проходив шлях, по якому панські вози прямували на ярмарок. Саме тут, на півдорозі в урочище, їх зустрічав народний месник Устим Кармалюк і разом зі своєю ватагою примушував багатих «ділитись» із бідняками.

Зараз в селі мешкає лише одна людина. Це єдине на Поділлі таке майже безлюдне село. Історією села зацікавилися працівники Хмільницької аматорської кіностудії «Гіпаніс» . Вони зняли короткометражну стрічку «Втрачений рай», в якій змальовано сучасний стан сьогодення села Гулі, що стоїть пусткою. Старі, нікому не потрібні подвір'я, напіврозвалені будинки, на тлі яких періодично, мов міраж, з'являється нечітке відео із сімейних застіль та інших традицій козацького села, котрі ще пам'ятає ця земля... родюча, багата, але порожня...

При в'їзді до села стоїть заржавіла табличка, на якій хтось надряпав «Гулі». А на вулицях тихо, спокійно. Де-не-де видніються кілька порожніх глиняних будиночків, тут немає школи, магазину й відділення зв'язку і мешкає всього одна людина. Пан Петро в цьому селі народився і виріс, чудово пам'ятає його історію. Старенька глиняна хатина, у якій живе чоловік, налічує близько 150 років, тут проживала ще його бабуся та 92 роки жила мати.

— У 1952 році мешканців села Гулі та частину сусіднього села Лелітки примусово виселили у Одеську область. Приходили чекісти додому, забирали всю родину і везли на підводах бездоріжжям до залізничної станції. Погрожували, що розвалять хату бульдозером і життя людям там не буде. Залишилось всього близько 20 осіб у селі, переважно людей похилого віку», — розповів пан Петро.

Ті люди не дожили до сьогодення, а він виявився найстійкішим. І в 60-х роках навіть їздив провідувати своїх «гулян» на Одещину.

Дядько Петро тримає величезне господарство. В нього три коня, свині, дві корови та безліч птиці, яка вільно гуляє де їй заманеться.

По хліб та предмети першої необхідності місцевий житель ходить до сусіднього села Свічна Хмельницької області, переходячи вбрід річку Південний Буг.