У 1995 році президенти України та Росії в Сочі підписали договір про розділ Чорноморського флоту

Саме цей договір став "яблуком розбрату" між "морськими" стосунками Російської Федерації та України: російський Чорноморський флот від 28 травня 1997 року мав перебувати на території незалежної України.

Інтереси України на переговорах представляв прем'єр-міністр Павло Лазаренко, Росії —прем"єр-міністр Віктор Черномирдін.

База флоту мала перебувати у Севастополі. Там також розташовувалися аеродром, військовий санаторій, склад ракетного палива, об'єкти радіотехнічної служби, судноремотні заводи, 22 бойові літаки морської авіації та інші об'єкти .

Деякі експерти називали цей факт "позашлюбною військовою присутністю".

А наприкінці березня минулого року Держдума Росії в односторонньому порядку денонсувала чотири міждержавні угоди з Україною про базування Чорноморського флоту РФ на території Криму.

Припинилася дія вищеописаних угод: про параметри розділу Чорноморського флоту, про статус і умови перебування Чорноморського флоту на території України, про взаєморозрахунки, пов'язані з розділом та перебуванням Чорноморського флоту на Україні, а також підписаних у Харкові угоди від 21 квітня 2010 року, які продовжили термін базування Чорноморського флоту на території України до 2042 року.

Багато політологів та військових експертів мали численні дискусії з приводу доречності розташування військового формування країни-сусідки на території незалежної країни, та події минулорічної весни на півострові багато пояснили: "позашлюбна військова присутність" стала присутністю фактичною, хоча і не зовсім законно.