10 червня 1990 року на Майдані Незалежності у Вінниці відбувся численний мітинг проти злочинів комуністичної влади під гаслом "Права людини, права народу". Ця акція протесту переросла у політичне голодування, яке тривало два місяці під пекучим сонцем.

Наприкінці 1980-х та на початку 90-х років минулого століття окремі верстви населення розпочали обговорювати, окрім соціально-економічних питань, і національні, питання самоідентифікації, національної атрибутики тощо. Були спроби акцій протесту, та їх влада намагалася всіляко придушити.

– З метою впливу та тиску на комуністичну владу 25 років тому у центрі Вінниці ми оголосили політичне голодування під гаслом "КПРС, вийми руку з народної кишені", – розповідає учасник 25-річних подій Василь Гурин. – Тоді всі ми йшли до єдиної мети, не говорили про внутрішні негаразди чи якісь міжусобиці.

Акцію у Вінниці підхопили й інші міста, розпочалася так звана "ланцюгова реакція" національного спрямування. Понад півсотню діб голодували вінничани, а до них приєднувалися інші учасники на центральних площах своїх міст.

Тривало голодування до третього серпня 1990 року, але ще 16 липня 1990 року була підписана Декларація про державний суверенітет. Яка стала першою та явною ластівкою омріяної незалежності, яку проголосили вже за рік, 24 серпня 1991 року.

Щодо Вінниці, то учасники акції (головно — "народнорухівці") домоглися переговорів на найвищому рівні, а місцевий обком Комуністичної партії пішов на поступки. Вперше.

Домовилися про виконання закону про мови в Українській РСР, про створення незалежних профспілок. Не забули і екологічне питання. Вінниччина оголошувалася зоною екологічної небезпеки після Чорнобильської катастрофи, мав відстежуватися радіаційний стан міста, продуктів, води, повітря.

Голодування під спекою принесло і початкове дослідження радянських репресій та голодоморів, виявлення місць масових поховань українців.

Василь Гурин переконаний також, що розпочатий ними шлях до незалежності мав вдалий кінець.

– Справа завершилася головним: ми здобули незалежність, а на політичній карті світу тепер є держава Україна. Вірю, що з часом все налагодиться, ми матимемо європейські стандарти, заможне життя, а у країні — українську владу. А події тих років і подальші підготували нинішню молодь до боротьби, зараз вони боронять нашу державу. В тому числі — на східних кордонах. Це найважливіше.