Сьогодні мова піде про пам'ятники-постаменти, які встановлювалися, як символ перемоги над Гітлерівською Німеччиною. У ролі пам'ятників, зазвичай, встановлювали військову техніку, яка брала участь у битвах або випускалася в роки Другої світової війни.

У Вінницькій області, згідно Вікіпедії, є 18 таких пам'ятників: танки, самохідні установки, БМП, окремі вежі танків.

1. Важкий радянський танк ИС-2 та ИС-3

Танк ИС-2 у селі Довжок Погребищенського району

У Вінницькій області є три танки ИС-2: у селі Довжок Погребищенського району, в Погребищі та у Мурованих Курилівцях. Випускати їх стали приблизно у 1943 році, коли Червона армія почала гнати німців з нашої території. Танк був відповіддю на німецькі «Тигри» і «Пантери» і важив 43 тони. Він був неповоротким, але його завдання було знищувати німецьку техніку і він добре з ним справлявся. Пробити ИС-2 було не легко. Адже лобова броня становила 120 мм, корми — 90 мм. На той час це гарний показник. Протягом двох років випустили 3475 екземпляра. В Україні залишилося всього 20 штук.

Танк ИС-3 у Козятині. Брав участь у передовій групі визволення

Танк ИС-3 у нас є тільки в містечку Козятин. Він був випущений у 1945 році. Взяти участь в боях Другої світової війни він не встиг, але 7 травня 1945 року він брав участь у параді перемоги в Берліні. Це справжня фортеця на колесах. Лобова броня складає 250 мм, а корпусу — 120 мм. У танка є характерна «щуча морда». Такий танк досі охороняє водні зміцнення острова Куба

2. Бойова машина піхоти БМП-1

БМП-1 у Бершаді
 

Немає ніякого відношення до другої світової війни. Але не звернути увагу на нього було не можливо, оскільки саме такі машини зараз захищають Україну в зоні АТО.

Перебуває БМП-1 в Бершаді на постаменті. Випускалися із 1966 року. Техніка на сьогоднішній день дуже застаріла. Броня у неї не найкраща, пробивається деякими видами стрілецької техніки. Особливо "засвітилися" вони в травні 2014 року, коли не дали сепаратистам взяти місто Маріуполь.

3. Самохідна установка ІСУ-152

ИСУ-152 в селі Вахнівка Липовецького району

Перебуває в 4 населених пунктах: селі Вахнівка Липовецького району, селі Могилівка Жмеринського району, Ямполі, селі Уланів Хмільницького району. Їх випускали з 1943 року. Самохідні установки відрізняються від танку тим, що у них замість башти йде корма, як у кораблі. Німці її прозвали «відкривачкою консервних банок», а ми називали її «звіробій». Це не дивно, адже 48-ми кілограмовий снаряд, який вилітає із 152-ох міліметрової гармати, розбивав в пил не тільки техніку противника, а й укріплювальні спорудження.

У селі Вахнівка під ІСУ-152 є капсула до пращурів, яку треба відкрити 9 травня 2045 року в честь 100 років перемоги над фашизмом.

4. Середній радянський танк Т-34-85

Танк Т-34-85 в місті Жмеринка

Легендарний танк, без якого, як запевняють історики та військові експерти, ми б не перемогли в тій війні. Коли в 1945 році на питання журналістів, яка зброя Другої світової війни було найкраща, Вінстон Черчиль відповів: "Три. Англійська лінійна гармата. Німецький літак «Мессершмітт ». Радянський танк Т-34. Але якщо про перших двох мені відомо все, то я ніяк не можу зрозуміти, хто і як створив «чудо-танк».

У нас їх теж чотири, як і ІСУ 152. Вони є в Жмеринці, Гнівані, Липовці, Могилів-Подільському.

Випускався з 1940-го року і зберігався у величезному секреті. Для німців у 1941 році був повною несподіванкою, але особливих втрат німцям він не ніс. Після Курської битви у 1943 році стало зрозуміло, що танку потрібна потужніша гармата і більше броні. Після модифікації на танку встановили 85-ти міліметрову гармату і збільшили вежу. В результаті цього з'явився п'ятий член екіпажу. Сучасникам складно зрозуміти, як там містилося п'ять людей, якщо одному тісно.

Перемогли, звісно, не завдяки тому, що ці танки були нереальним. Просто їх було багато і перемагали більше кількістю, ніж якістю. Наприклад, німецький танк «Тигр» міг поодинці знищити десяток таких танків. Але їх було мало.

5. Самохідна установка СУ-100

СУ-100 у Вапнярці

У нас залишився єдиний екземпляр у Вапнярці. Випускати його стали у 1944-му році, коли стало зрозуміло, що потрібна гармата потужніша, ніж на танках. На шасі танка Т-34 встановлювалася корма зі 100 міліметровою гарматою. Це перероблена морська зенітна гармата. На відстані 1500 метрів снаряд зі СУ-100 знищував будь-який німецький танк. Лицьова броня 75 мм та 45 мм по бортах непогано захищали екіпаж здалеку. Але були й мінуси. Без прикриття самохідна установка була легкою мішенню. Взимку температура всередині була майже такою ж, як і на вулиці. Влітку в ній було, як у пательні.

Яка ж чекає доля цих всіх пам'ятників?

З кожним роком їх стає все менше і менше. У Немирові на постаменті була техніка воєнних років. Так після того, як за нього німці запропонували кругленьку суму, то вночі техніка «безслідно» зникла. Це було більше десяти років тому.

— Полювання за військовою технікою — це мода останніх років. Наприклад, на Заході чи в Ізраїлі її із задоволенням куплять. Для колекцій — як сторгуєтесь. Можна продати і за півмільйона доларів. А ще танки і самохідки придбають для переплавлення. Тут вже платять не за цінність, а за вагу — 25 центів за кілограм! Наприклад, машина в 60 тонн потягне на 15 тисяч доларів. Дешевше сучасного трактора. Кладовища танків є по всьому світу. Навіть у Києві. Можливо, сільські пам'ятники напору мисливців за металом все ж не витримають. Коли-небудь теж виявляться на звалищі, — каже співробітник київського військово-історичного музею Володимир Горєлов.

Використовувалися матеріали podrobnosti.ua та zenkevich.ru