Марія Вєтрова присвятила пісню-молитву українським бійцям на Сході

Марія Вєтрова нещодавно випустила кліп на пісню-молитву на підтримку захисників України "Там, де птахи не співають", яка швидко стала популярною і зібрала сотні тисяч прихильників у мережі інтернет. Марія — кримчанка, але вимушена була покинути півострів через проукраїнські погляди.

— Як виникла ідея написати пісню-молитву і як знімали відеокліп?

— В одній із патріотичних груп у соціальній мережі я побачила прохання хлопця заспівати пісню, яку він написав. Я погодилася ще, навіть, незнаючи, що то за пісня. Виявилося, що то просто вірші, а музику вже потім писала сама. Я завжди якось хотіла підтримати нашу армію, а, оскільки, ми переселенці, тому особливих можливостей, щоб якось допомогти не було, тому це був мій шанс підтримати хлопців.
Спочатку думали, що просто наспіваю пісню під гітару і на цьому все закінчиться, але мої друзі дізналися про цей проект і сказали: "Ні Маша ми не дозволими ось так все залишити". І допомогли зробити запис у студії. Автор слів Сергій Сакієнко зробив відеоряд до цієї пісні і для нього це було досить складно, бо він інвалід першої групи ДЦП і у нього фактично не працюють руки. І, мабуть, цінність цієї пісні саме в тому, що ось такі патріоти, як він вкладають своє серце і всі свої можливості, щоб підтримати тих, хто бореться за Україну.

— Скільки часу працювали над створенням цієї музичної роботи?

— Від моменту, коли він вислав мені слова пройшло близько двох місяців, потім я написала музику. Запис на студії зробили за тиждень і стільки ж часу пішло у Сергія на створення кліпу. На даний момент ми, до речі, записали ще одну версію кліпу. Знайшлася жінка, Наталія Лебідь оператор зі "112 каналу", зняла ще один кліп, тому що попросили для телебачення.

— Ви переїхали із Криму до Хмельницького, чому довелося покинути рідний край?

— Я прожила у Севастополі із самого народження, тобто 33 роки, і це місто для мене найулюбленіше і найрідніше. Але після того, як туди прийшли окупанти життя стало нестерпним. В першу чергу, я відмовилася від нового громадянства, яке дали всім примусово. Я знала на, що йду, але без російського паспорту та громадянства жити там неможливо, тобто людина пригнічується в усіх правах, навіть, швидка без російського паспорту не забере. Мовчати і зректися України все одно б не змогла і мені б це загрожувало арештом до 5 років. Тільки заради дітей я зібрала речі і поїхала звідти. Якби у мене не було дітей, скоріш за все я б залишилася там, щоб піднімати революцію. Нещодавно мені приснився сон, що ми разом із іншими патріотами з прапорами у руках в Севастополі виступаємо проти окупаційної влади.

— Ви кажете, що життя в Севастополі стало нестерпним за проросійського режиму що саме Вам не подобалося?

— Ми прожили за нового режиму там місяць — до середини квітня. Спочатку закрили всі банки, гроші зняти з карточок було неможливо. Був перехід на російські рублі, я просила Бога, щоб тільки не доторкнутися до тих рублів, бо мені здавалося це таким брудом і Слава Богу, що я розраховувалася лише гривнями. Я точно знала, що буде дефолт, продовольча криза. 9 травня мав вступити в силу закон про, так званий, сепаратизм, бо РФ вважає Крим своєю територією, тому людей, які відкрито виступали за Україну, могли арештувати. Навіть, репост аби лайки в соціальних мережах вважалися частиною екстремістської діяльності. Я знала, що не зможу там знайти роботу із українським паспортом, влаштувати дитину в садочок, тому складнощів було багато.

— Ваша родина теж переїхала з Вами?

— Ні, лише я зі своїми двома дітьми, а вся моя сім'я активно підтримує Росію і залишилася у Севастополі. Моя мама та сестра підтримують Путіна, і вони просто відмовилися від мене і вважають, що я їх зрадила.

— У Хмельницькому, де Ви проживаєте і хто Вам допоміг облаштуватися на новому місці?

— За день до від'їзду вияснилося, що в квартирі, яку мені обіцяли знайомі надати для проживання не вийде поселитися. Тому я їхала навгад. Коли приїхала мене зустріла місцева волонтерка і ми прожили у її домі місяць, а потім держава виділила нам кімнату в гуртожитку, де ми і нині живемо.

— Як хмельничани ставляться до переселенців?

— Це чудові люди, які допомагають нам продуктами, речами, грошима.

— Зараз багато українців кажуть, що розчаровані у сучасній владі, у тій за, яку відстояли майдан, якій довірилися, а Ви не розчаровані у ній?

— Абсолютно ні. Я віруюча людина і знаю, що Олександр Турчинов божа людина і він всім серцем, та всіма силами робитиме все, щоб врятувати Україну. Звичайно вони нам багато чого не говорять, але я знаю, якщо він підтримує нашого президента значить Порошенко робить все правильно. Можливо ми чогось не розуміємо у політиці, але вірю, що президент теж щирий патріот своєї країни.

— Тут, на материковій Україні, ви предстваляєте неформальне об'єднання українців із Севастополя. Що воно собою являє?

— У Севастополі українці об'єдналися, щоб боротися за Україну. В соціальній мережі існує закрита група, яка приймає учасників лише по рекомендаціях, де ми всі й спілкуємося. Через анонімні рахунки кримські патріоти всіляко допомагають українським захисникам в АТО та їх родинам. Багато хто каже, що в Севастополі лише прихильники Росїі, але це не правда. Там сотні справжніх патріотів України, які не виїхали по багатьом причинам. Дехто з них залишився навмисне і кажуть, що, коли прийдуть захисники визволяти Крим, їм потрібна буде підтримка, тому вони там і чекають на них, щоб зустріти і підтримати потім.

— Як думаєте чи стане все ж Крим знову українським?

— Я точно знаю, що це буде. Насправді, тих, кого називають там "ватниками" не так вже й багато. Але і вони не винні у своїх поглядах, бо вони зомбовані сильною російською пропагандою. Тому їх треба зрозуміти і не осуджувати. І ніякий Путін і ніяка Росія не зможе забрати у нас нашу Батьківщину!

— Оскільки Ви досі спілкуєтеся із кримчанами, як зараз живеться їм за путінського режиму?

— Найголовніше зараз всі хвилюються, що припинилися усі виплати, зробили перерахунок пенсій. Вчителів, вихователів заставляють підписувати папери, що вони згодні зі зменшенням заробітної плати. Вже кілька днів, як жодні приватні перевізники не можуть перетинати кордон, відповідно і продукти туди не привозять.

— Ваші плани на майбутнє?

— Хочу надалі продовжувати творчість на підтримку атовців та всіляко відстоювати Україну, свої погляди, аби якнайшвидше наблизити той день, коли Крим, нарешті, знову буде українським.