Осколок із рани носить в якості трофею

На Площі Героїв Небесної Сотні вже майже тиждень збираються вінницькі активісти та прихильники Правого Сектору. Їх небагато, близько десятка. Спричинена така безстрокова мирна акція протесту подіями на Закарпатті, що сколихнули всю Україну — сутичка між правоохоронцями та тамтешнім Правим Сектором.

У Вінниці також існує регіональний осередок цієї організації. Із березня цього року його очолює Ігор Гемба, більше відомий серед вінничан за позивним "Юрій Гагарін".

Кореспондент Vlasno.info зустрівся із головним "правосеком" Вінниччини та розпитав у нього бачення закарпатського конфлікту, участь у одеських подіях, піврічну участь в обороні країни, та те, як їх у Вінниці зустрічали, як "бойовиків".

Правий Сектор є військово-політичним рухом. Військова частина організації — це Добровольчий Український Корпус (ДУК), вони займаються обороною кордону. Політична частина займається громадською роботою та політичними процесами, патріотичним та ідеологічним вихованням молоді, вирішенням соціальних проблем тощо.

Попри незначну кількість прихильників Правого Сектору у центрі Вінниці, "Друг Гагарін" переконує, що актив вінницького Правого Сектору набагато чисельніший, а усіх прихильників цього руху важко побачити всіх разом, адже є люди, які чергують вночі на площі, а є ті, що вдень.

– Хтось патрулює у районних центрах, а найбільше тих, що зараз на передовій, у робочих відрядженнях. Актив насправді дуже великий, у Вінниці він складає понад сто людей. Ми боремося не кількісно, а якісно, – каже Гагарін.

Одеські події та зустріч "бойовиків" у Вінниці

У березні минулого року із соратниками "Друг Гагарін" створив окрему розвідувальну бригаду (жартома хлопці називали організацію "ОРБ") для патрулювання міста, співпрацювали із Автомайданом та міліцією.

— Четвертого квітня наша група виїхала до Одеси, коли там почали проявлятися російські настрої. Тоді з'їхалися активісти Правого Сектору з усієї України та не допустили сутичок у цьому місті, хоча відчувалася небезпека. Так ми познайомилися із тамтешнім Правим Сектором. — згадує "Друг Гагарін". — Коли поверталися до Вінниці з інших подій у Одесі вже на початку травня, то зустрічали нас дуже "яскраво". У потязі з нами їхав один із працівників силових структур. Слухаючи наш чорний гумор, він вирішив, що ми проросійські бойовики. Тому дав орієнтування, що до Вінниці їде група бойовиків. Вже навіть нам телефонували і казали, що у потязі їде група найманців. Зустрічали нас на пероні близько 60 правоохоронців, МНСники, пожежники із гідрантом, патрулі.

Дорога на Схід та як Ігор Гемба став "Юрієм Гагаріним"

В серпні минулого року Юрій пішов добровольцем на Схід. Брав участь у боях за селище Піски, був керівником підрозділу позиції "Небо". Коригував вогонь. Звідси і позивний — "Юрій Гагарін", адже ця постать також пов'язана із небом. Після боїв за аеропорт їх прирівняли до "кіборгів".
— Самі бійці з аеропорту виявили таку ініціативу. Ми прикривали аеропорт, стояли на вишці. Тому моєму підрозділу було вручено шеврони з написом "Кіборг".

На Сході перебував півроку. 19 січня отримав поранення.

— Прийшов з нічної зміни і ліг відпочивати. Вранці викликало керівництво, сказали, що пора готуватися до чергового наступу бойовиків на Піски. Взводного не було на місці, він від'їхав у тил, для зустрічі із волонтерами. Я взяв на себе відповідальність командування, ми почали укріплювати позиції, — розповідає "Гагарін". — Потім був артилерійський і танковий обстріли. Хлопцям віддав наказ іти в укриття, а сам залишився із тепловізором тримати периметр, аби не пропускати розвідників. Один зі снарядів розірвався близько біля мене. Отримав поранення (передпліччя лівої руки — Авт.), надав першу допомогу, а потім мене госпіталізували. Через три дні повернувся у Піски з вінницькими волонтерами. Але у взводі сказали, що краще поїхати додому полікуватися, аби уникнути ускладнень. Жартома кажу, що кожен рік ходив купатися в ополонці на Водохреща. Цьогоріч пропустив, то мене Боженька покарав.

Курс реабілітації відбувся максимально швидко, осколок не зачепив ні кістку, ні сухожилля, лише пройшов крізь м'які тканини. Юрій каже, що поранення — це випадковість, яку неможливо було передбачити. А осколок він тепер носить, як бойовий трофей.

"У Мукачевому Правий Сектор хотів закрити канал контрабанди"

Гагарін розповідає, що з восьмого липня був у службовому відрядженні на Західній Україні. Повернувся до Вінниці в ніч з понеділка на вівторок.

— Якби там не було Правого Сектору — там би не було нічого. У Мукачевому Правий Сектор хотів закрити канал контрабанди. Тоді по них працівники міліції з бандитами відкрили вогонь. Це означало відмову вести переговори. Правий Сектор втратив своїх бійців, серед міліції — лише поранені. Правоохоронці стріляли, як хотіли. Мої побратими, фронтовики, деяких я знаю, вели вогонь лише на поранення для того, аби ослабити противника. Ніхто не має права забрати чиєсь життя. А їх назвали терористами та бандитами.

У вінницькому Правому Секторі зброї немає

Юрій Гагарін акцентує, що ситуація у Мукачевому вимагала підкріплення силового блоку Правого Сектору. Їхні бійці, можливо, були вимушені привезти зброю зі Сходу для оборони, вирішення конфлікту.

— Щодо вінницького Правого Сектору, підтверджую як очільник організації те, що у нас немає зброї. Я готовий до роботи із міліцією, для перевірок та контролю щодо наявності зброї. Вся та зброя, що у нас є — лише легальна, задокументована. Чогось нелегального у нас немає. Наша головна мета — це боротьба словом і діями, адже зброю дістати найлегше. Проте, при нападі ми будемо оборонятися. Будучи на передовій, у нас був один автомат на трьох. Взимку ми прогресували: мали один автомат на двох (сміється — Авт.). Тому, коли говорять про те, що зі Сходу привозять зброю на мирну територію, я дивуюся: її там не вистачає, тому сюди її ніхто не везе.

Вінничанам очільник Правого Сектору Вінниччини радить не бути байдужими до проблем сьогодення.


Фото Людмили Кліщук та зі сторінки Юрія Гагаріна на Facebook