«Публіка пробачить фальшиву нотку, але не пробачить фальшиву емоцію» - з таким гаслом виходить на сцену Ольга Акулова, автор та виконавець пісень. Півтори року тому переїхала з родиною з Донецька у Вінницю.

– Вибір міста був однозначний. Адже саме у Вінницю переїхав Донецький університет, де проректором працює мій чоловік. Знайшли тут багато друзів та однодумців.

– Ви теж навчались у цьому університеті. Яку спеціальність отримали?

– За фахом я юрист. Мабуть, трохи дивно звучить — творча особистість, сама пишу пісні, і раптом — юрист. Але у мені спокійно співіснує ця суміш: і холодна розсудливість юриста, і пристрасна любов до музики. Віршиками я бавилась ще з дитинства. А в університеті вже "пішло": участь у народних ансамблях, написання власних творів, концерти. Брала участь у багатьох фестивалях і конкурсах, перемогла на фестивалі "Стрийські потоки".

– "Стрийські потоки" на Львівщині? І як там приймали співачку з Донецька?

– Чудово. Адже саме мені дісталося Гран-прі, яке вручала Ніна Матвієнко, за пісню "Нескорена любов" про любов на фоні війни. На пісню мене надихнув фільм «Нескорений» – про очільника ОУН Романа Шухевича. Усі знають радянські пісні про любов на війні. Мені ж хотілося нашої, української картинки. Це щемлива історія про тих, хто дочекався і хто не дочекався: "Чи зустрінемось ми знов Моя нескорена любов?". Квінтесенцією цієї пісні є те, що на небесах жодна пересторога не стане на заваді. На фестивалі "Доля", що є аналогом "Червоної рути", теж зайняла перше місце. Також я учасник пісенного марафону на подолання Рекорду Гінесса. Тоді ми побили результат Італії у 103 години співання пісень.

– То скільки ви змогли безперервно співати?

– У нас був результат — 110 годин. Я особисто співала 37 хвилин без перерви. За всім спостерігали представники Книги Рекордів Гінесса. Треба було підбирати твори, щоб вони не повторювались. Паузи між піснями не повинно було бути, хіба що водички ковтнути. Але 37 хвилин — це не дуже й багато. Завтра концерт буде тривати дві години.

– Це Ваш перший сольний концерт у Вінниці?

– Так. Втім, просто концертом його важко назвати. Це буде музична шоколадно-кавова вистава. Кожен квиток є вже своєрідним флаєром на знижки в магазинах та кав'ярнях. Починається вистава з філіжанки кави у буфеті театру. Наскільки мені відомо, такого проекту у Вінниці ще не було. Подібний 2013-го року на 6-му місяці вагітності я проводила у Донецьку. Але там все відбувалось у клубі. Тут масштаб більший, але сподіваюсь, що все пройде добре. Важко самій все організовувати. Думаю, завдяки цьому проекту у Вінниці зрозуміють, що "донецькі" - "конкрєтні рєбята" - розшибуться, а зроблять.

– У Донецьку Ви давали концерти теж українською?

– Звісно, я пишу виключно українською. І у мене там було досить багато шанувальників.

– Якому музичному стилю надаєте перевагу?

– У мене дуже широкий репертуар: від романсів до "рокєшника". Якщо мене гарно розспівати, можу взяти третю октаву. Окрім написання власних пісень, люблю перекладати світові хіти. Серед таких «Perhaps» Мері Вілсона, «Sorry seems to be the hardest word» Елтона Джона, «Confessa» Adriano Celentano, «Besame Mucho» Consuella Velaskes. Знаєте, це така собі гімнастика для мізків. Я просто кайфую, коли мій текст ідеально лягає на мелодію. Люблю драматургію в тексті, одразу бачу дійство, яке відбувається у пісні. Просто шаленію від образу, який вимальовується в словах та словосполученнях.

– Ви так захоплено розповідаєте про свою творчість. У Вас є своя команда, з якої співпрацюєте та створюєте композиції?

– Я над цим працюю. Хотілося б зібрати свій гурт, з яким би ми були "на одній хвилі". Думаю, в найближчому майбутньому все вдасться.
Нагадаємо, 15 січня о 18.30 у Вінницькому музично-драматичному театрі Садовського Ольга Акулова презентує музичну шоколадно-кавову виставу «КАВА&ШОКОЛАД».