"Відлуння свинцевих громовиць" — таку назву носить нова книга Юрія Руфа. Львівський поет-націоналіст, що презентував нову збірку у Вінниці, поділився з Vlasno.info своїм баченням майбутнього України.

— Руф — це твоє справжнє прізвище чи псевдонім?

— Юрій Руф — це моє творче псевдо, яке я взяв у 2011 році, коли видавав першу збірку під назвою "Багряна лірика". Її присвячено героям Визвольних змагань (УПА, дивізійники, бійці Холодного Яру). Типова патріотична лірика. До речі, "Чорний ворон" Василя Шкляра тоді тільки набирав популярність і ця книга значно вплинула на мій світогляд.

— Вірші давно пишеш?

— З 9 класу. Я їх спочатку викидав, потім ховав у шухляду. Писав російською, бо слухав російську рок-музику, читав не українські книжки. А потім усвідомив, що це не притаманне для мене. Що я відтворюю чужий мовний код, чужі принципи, світогляд.


— А які були перші українські вірші?

— Спочатку виходило кострубато. Нам вбивали тривалий час у голову, що українська поезія — це обмежена в тужливій тематиці схема. В ній є певні варіанти римування і їх потрібно триматися. А писати українською — це писати сльозливу лірику. Таке я не писав і не буду. Я не розглядаю власні твори як вірші, а як віршовану пропаганду.

— Що ти саме вкладаєш у власне гасло: "Сила й інтелект"?

— Нікому з наших європейських та азійських сусідів не потрібна сильна нація у великій країні на теренах Європи. Але, незважаючи на це, ми повинні постійно працювати над самовдосконаленням та будувати націю фізично сильних та інтелектуально розвинених людей. Я, у своїй творчості, намагаюся не відтворювати шкільних штампів: знедолена Україна, бідні-нещасні українці, якщо козак — мертвий, якщо дівчина — плаче, якщо калина — похилена. Ми – Нація переможців та бійців.

— А від чого нам варто відмовитись?

— Потрібно абсолютно відмовитися від шароварщини. Навчити націю мислити позитивними категоріями. Згадувати про українців як звитяжчів, переможців. Проводити експансію власних ідей за кордон, тобто окуповувати нові території нашими культурними здобутками.

— Яким ти бачиш так зване "мовне питання" в контексті цієї війни?

— Якщо ми зараз не українізуємо фронт, то повзуча русифікація візьме своє. Те, що вони не взяли війною, здобудуть нашими руками. Адже багато хто відступає, керуючись хибними стереотипами, які їм в голову вклали ще з дитинства. Знов йде поділ на україномовну та російськомовну України. Таким чином, за деякий час може знов відколотися частина території, якщо ми її не українізуємо силоміць, проте інтелектуально.


— Ти помічав за собою дар передбачення через поезію зокрема?

— Не думав, що можу передбачити події, що відбуватимуться. Але десь на підсвідомому рівні вони відчувалися, оскільки історія є циклічною, її дати повторюються дзеркально у часі. Коли я перечитав передмову збірки "Голос крові", написаної 2013 року, то вжахнувся. Бо там відтворено все, що з нами сталося. Написав я її взагалі до Майдану. А зараз не передбачаю, а просто розумію, що за декілька років буде глобальніший конфлікт, який вже відчувається.

— Нова збірка, яку ти презентував у Вінниці, там не тільки твої вірші?

— Так, включно зі мною там є шість авторів. Вони з різних регіонів України: Івано-Франківщини, Луганщини, Львівщини, Тернопільщини. Когось знаю особисто давно, а дехто прийшов у наш проект "Дух нації" нещодавно.

Нагадаємо, що в грудні письменник Василь Шкляр презентував у Вінниці нову книгу "Чорне сонце".

Фото Ірини Басенко