Незвичайне дозвілля на новорічні свята обрали для себе журналісти медіа-центру "Власно". Зустріти Новий рік у потягу та вийти зранку на порожні вулиці незнайомого міста — чим не порада для святкування в цю казкову пору?

Отож, поки дехто переймався замовленням дорогих столиків у ресторанах чи орендою квартир на добу за кількасот гривень, ми відправилися на залізничний вокзал, де за 163 гривні отримали і нічліг, і столик, і незабутні дорожні враження.

Місто обирали з огляду на зручність залізничного сполучення: щоб зустріти Новий рік у дорозі і не дістатися місця призначення занадто рано. Ідеально під ці параметри підійшов Івано-Франківськ: сівши в потяг о 23:30, ми прибули на вокзал о 9:00 ранку.

Що можна робити в потягу, коли, здавалось б, вся Україна прикипіла до телевізорів, або ж розважається у різноманітних закладах?

По-перше, мандаринки в потягу мають дивовижну силу і навіюють Новий рік одним своїм ароматом. По-друге, послухати бій курантів на привітання Президента можна ледь вловивши FM-сигнал на телефоні, а гімн України потому — це вже будь-де справа честі. А от після чарівної миті Нового року почалося найцікавіше. Зустрівши його десь під Жмеринкою, ми ще принаймні годину спостерігали за вікнами салюти, якими вітали Новий рік різні села та містечка.


Усіх пасажирів "Укрзалізниці", яких, до речі, було в новорічну ніч небагато, вітали провідники, вбрані у святкові костюми. Як і обіцяли, дарували шоколадки та гарні привітання.

Під час кількахвилинної зупинки у Хмельницькому на перон висипались пасажири з бенгальськими вогниками, тож ми також подарували частинку свята цьому місту. Вогники придбали дорогою на вокзал купили біля головної ялинки Вінниці.

Власне, маючи квитки в трьох сусідніх купе, можна сказати, що наші журналісти отримали в свій розпорядок ледь не трикімнатну квартиру, тож проводити костюмовану вечірку виявилося дуже зручно.

Аби відчувалося свято, на дорогу підготували конкурси та дарували один одному заздалегідь скидані в "секретний" мішок подаруночки.
Шкарпетки з вишивкою отримав від Діда Мороза наш Влад Боднар, а Тетяні Щербатюк дістався "кіндер-сюрприз".

– Дітей з нами нема — вперше "кіндер-сюрприз" сама з'їм, – сміялася Таня.

Мені дістався лак для нігтів, а Олексій Мусіровський виграв набір для грив в "Мафію".

Хоча до "Мафії" справа дійшла лише на зворотньому шляху. Квитки до Вінниці ми взяли на 17:01, цього разу — на плацкарт, і були приємно здивовані ціною — без постілі заплатили лише по 84 гривні!

Івано-Франківськ зустрів о дев'ятій ранку памороззю та запахом диму з тепловозу, на якому була табличка "Яремче". У вокзалі було на диво людно, а от вулиці буди порожніми ще принаймні години три. Хоча, йдучи сонною вулицею, нам вдалося побачити ранкового бігуна.






А от українські націоналісти (так у Франківську можна назвати ледь не кожного мешканця) не спали і вже о дев'ятій гуртувалися біля будівлі Конгресу українських націоналістів. Ми поцікавилися, що за мітинг.

– Це не мітинг, ми чекаємо автобуса, щоб їхати в Старий Угринів, до садиби, де народився Степан Бандера, у нього сьогодні день народження, – розповів нам один з чоловіків.

Пізніше ми познайомимося з ним, та почуємо багато цікавого про цей край, а поки що роздивлялися натовп: старенькі ветерани УПА у характерних головних уборах та формі, всі з військовою виправкою, та незмінними патріотичними розмовами. Ну і більш молоді люди та зовсім юні — всі збиралися на урочистості до Старого Угринова.

Маючи природній авантюризм та допитливість, ми вирішили не втрачати такої нагоди та долучитися до делегації, щоб відвідати дім Провідника ОУН та поспілкуватися з ветеранами Української повстанської армії.

Про цікаві зустрічі та неймовірні історії цієї екскурсії читайте на Vlasno.info вже незабаром.

Фото Ірини Басенко