На останніх сторінках книги «Вінниця. Історія нашого часу» опублікована телефонна книга 1911 року. Тоді було приблизно 130 абонентів. За допомогою цього довідника ми можемо дізнатись, які були підприємства, готелі, магазини. А також, які заможні люди (лише такі могли дозволити собі мати телефон) мешкали у Вінниці на той час, повідомляє кореспондент Vlasno.info

Телефонна книга розміщена усього на чотирьох сторінках. І номера телефонів були прості — від 1 до 130. Пройдемось по кожній сторінці.

Дізнаємось, наприклад, що у Домбровського була своя аптека, куди можна було додзвонитись за номером 113. За подібністю прізвищ можна припустити, що це був родич теперішнього нардепа та колишнього вінницького мера і губернатора Олександра Домбровського. Втім, він може бути тільки однофамільцем.

Архітектор Григорій Артинов мав абонентський номер 9.

Також у телефонній книзі вказані номери телефонів винокурні, благодійного єврейського товариства, банків, страхових товариств тощо.

Маслоробний завод та млин мали спільний номер 53, а 56-й номер був у Кримського 73-го піхотного полку. Базувався полк у будинках по нинішній вулиці Стрілецькій. Побудовані ці будинки у 1881-1885 роках, і зараз там знаходяться звичайні квартири. Цю місцину сьогодні серед людей називають «кримськими казармами».

Людвиг Малиновський мав номер 30. Він очолював лікарню імені Миколи Пирогова. Помер Людвиг Малиновський 23 травня 1917 року. Є дві версії його смерті. Перша версія говорить про те, що коли була пожежа в його лікарні, він через це так перехвилювався, що помер від серцевого нападу. Друга версія, яка є більш офіційною, стверджує, що він помер від запалення легенів. На честь нього названа сучасна вулиця Малиновського, хоча переважна частина вінничан вважає, що вулиця носить ім'я маршала Родіона Малиновського.

У телефонному довіднику можна знайти багато прізвищ, характерних для осіб єврейської національності, що вказує на велику кількість єврейського населення в ті роки у нашому місті.

Згідно із історичними джерелами, переважна кількість людей, вказаних в довіднику, після революції 1917 року вимушені були покинути Вінницю. Деякі з них убиті революціонерами або згодом більшовиками.

В телефонному довіднику є ще багато цікавих прізвищ та підприємств, які працювали на той час у Вінниці.