Село назвали на честь хижих птахів

За 20 кілометрів від районного центру, між ярів, де тече невеличка річка Ялта, розкинулося мальовниче село Орлівка Теплицького району. Село, яке здавна славилося працьовитими пасічниками та голосистими артистами, кореспонденту Vlasno.info. повідомляють місцеві мешканці.

За переказами, Орлівка виникла ще у XV столітті. Тоді це було невеличке містечко з назвою Орел, яке безжалісно знищили татари. Місцеві розповідають, що на полях та на городах і досі знаходять шматки цегли, а на виїзді з Орлівки навіть збереглися залишки кам'яної стіни. Люди вважають, що то залишки від містечка.

Місцевий старожил Віталій Мельничук розповідає про назву населеного пункту, бо цю історію, каже, йому переповів його дід Кирило.

‒ В нас і зараз в селі є парк і чимало дерев. Але колись тут стояв дрімучий ліс, де гніздилися орли, і було їх тут сила-силенна. Згодом, територію почали заселяти люди, ліс потроху рубали, а поселення почали називати в честь цих величних хижих птахів, ‒ розповідає Віталій Данилович.

Також нам вдалося побачити руїни школи, якій вже понад сто років і будувалася вона за кошти місцевого земства. На жаль, нині там немає даху, через що, кажуть місцеві, будівля й рухнула.

На її території колись була церква, при ній функціонувала церковна школа. Піп мав свій двір, і навіть пекарню.

Я ще ходив у "попову" школу, і пам'ятаю, що там неподалік була криничка, яку з невідомих причин закидали. Причому, розкопували і знову закидали її декілька разів. Там і пудла були зроблені дуже гарно, з візерунками, і вода була, але чомусь закрили її. Підозрюю, що має та криничка все-таки якийсь секрет, бо навіть в загальнодержавних картах вона позначена, ‒ розповідає пан Віталій.

А ще біля неї завжди крутилися цигани. Вони в селі займалися різними промислами: жінки ходили по вулицях щось просили чи продавали, а чоловіки кували місцевим мешканцям сокири, серпи та інший реманент.

Приніс цигану жменю цвяхів, він швиденько горно дістав, і за декілька хвилин вже й сокиру зробив, ‒ пригадує Віталій Мельничук.

В Орлівці є декілька ставків, один, кажуть, належав місцевому єврею Берку (Борису), тому й нині кажуть — Берковий ставок.

Декілька років тому у селі звели невеличку церкву в парку у центрі села, службу проводять щонеділі та на свята.

У центі також є декілька магазинів, пам'ятник воїнам, що загинули у Світову війну. Неподалік сільська рада та будинок культури. А за селом розкинувся старенький сад, де ростуть яблуні, груші та сливи.

‒ Наша Орлівка неофіційно вважається "медовим селом", бо дуже в нас багато пасічників живе. Я, наприклад, теж пасічник, ‒ зауважує Віталій Данилович.

Активно у селі розвивається культурне життя, є два співочих ансамблі "Берегиня" та Горлиця", що беруть активну участь у концертах та фестивалях не лише місцевого, але й всеукраїнського рівня. Сільські артисти активно відроджують українські пісенні традиції.

Фото Надії Решетник

Нагадаємо, що саме в Орлівці збереглися унікальні хати із річкових чрепашок.

Найкраще у це мальовниче село приїздити влітку або ж весною: можна прогулятися сільським парком, на власні очі побачити незвичайні будиночки, що обкладені річковими мушлями і скуштувати домашнього меду. За селом є гарний ставок під кручею, де часто полюбляють відпочивати місцеві мешканці.

Фото: Віта Омельчук