Селище (колишній Черленків) – село поруч з містом Гнівань всього в десяти кілометрах від Вінниці. Відомо завдяки руїнам Черленківського замку, одна з башт якого гордо підвищується над крутим берегом Південного Бугу, повідомляє Vlasno.info з просиланням на сайт "Подорожі Україною та світом".

Хоча Черленків вперше згадується у 1620 році, історики датують його виникнення XIII ст. Неподалік від поселення проходив Кучманський шлях і була розташована переправа через Південний Буг. У другій половині XIV століття литовські князі Коріатовичі побудували тут дерев'яну фортецю. Замок існував  і в часи утвердження на подільських землях Речі Посполитої, і був одним з найважливіших оборонних пунктів на її східному кордоні. У 1448 році Черленків отримав Магдебурзьке право.

У 1624 році містечко було спалено в результаті нападу Буджацької орди. Мешканці Черленкова після зруйнування міста заснували поруч нове поселення з назвою Новий Черленків. А старе поселення отримало назву Старий Черленків, яке згодом трансформувалося на безлике Селище.

Кам'яний замок в Старому Черленкові збудував в середині XVII століття хтось з шляхтичів Черленковських – власників містечка.
У 1640 році один з останніх представників роду, Анатас Черленківський, постригся в монахи греко-католицького ордену василіан. Він запросив ченців з Почаєва і подарував їм сусіднє село Ровець. У 1648 року до них приєдналися монахи-домініканці, які втекли із зруйнованого козаками домініканського монастиря у Вінниці. Неподалік від замку ченці обох орденів збудували монастир.

Кляштор у Черленкові виглядав трохи по-дивному. Це був такий собі подвійний монастир, де на першому поверсі монастирських приміщень жили ченці домініканського ордену, а на другому – василіани. До наших часів в центрі села по дорозі до замку збереглися руїни дзвіниці монастиря, які фактично знаходяться на городі одного з місцевих мешканців.

В середині XVIII століття власниками Черленкова стають шляхтичі Щеньовські. Близько 1750 року господар містечка трахтемирівський староста Станіслав Щеньовський відбудував замок, укріпив його гарматами та розмістив в ньому постійний гарнізон.

Його нащадок, брацлавський воєвода Онуфрій Щеньовський, брав участь у Барській конфедерації і був розбитий московськими військами під Білою Церквою у 1768 році. За наказом царського уряду він вимушений був розібрати замкові стіни, внаслідок чого фортеці вставила оборонне значення. На протилежному березі Південного Бугу він звів нову резиденцію в стилі неоготики, яку знищили під час революції.

Від замку залишилися руїни двох веж, які розташовані на високій терасі нам меандрами річки. Збереглися і залишки замкових фундаментів, а також підземні ходи із скарбами, які, за переказами, вели аж до Вінниці.

Найкраще збереглася двоярусна шестигранна вежа з отшкутатуреним фасадом і рустованими кутами. З початку 1800-х років вона була перетворена на родинний склеп Щеньовських. Її прикрашав купол зі шпилем, а про колишній оборонних характер вежі нагадували амбразури у нижньому ярусі. Цинкові труни у склепі, як у казці, висіли на ланцюгах. Всі поховання знищили більшовицькі окупанти після революції, труни були викинуті з башти.

Друга, квадратна у плані вежа, після втрати замком оборонного значення перетворилася на романтичний міні-замок. Була майже знищена вже в часи незалежності, залишилися лише фундаменти.

Декілька років тому за «відбудову» Черленківського замку взявся колишній голова Державної митної служби України Володимир Скоморовський, який планує розмістити у стилізованих під замок будівлях готель з рестораном та музеєм.

Читайте ще: Мальовничий палац на Вінниччині варто відвідати.

Фото: andy-travel.com