За великим гучним містом сховалися дивовижної краси озера. У народі їх називають «Трьохозерка». Раніше озера і Вінницю розділяло поле, а оскільки місто росте і розвивається, то межа між містом і озерами стає все меншою. У цьому немає нічого поганого, тому що це додає інтерес та додає гостроти, коли йде різкий перехід від кам'яних джунглів до світу природи.

Минаєш вулицю, де будуються будинки і, на крутому березі відкривається панорама на озера з смарагдовою водою .Спускаючись до води, ми проходимо маленький лісок, хоча складається враження, що ми потрапили в заповідника.

В озерах кришталево-чиста вода, через яку можна побачити дно. Каскад озер доповнює різноманітна флора і фауна. Поруч затишний ліс. Ліс розташувався на схилі і це надає йому ще більше пишноти. У ньому стежка, яка проходить вздовж по-під беріг. На березі вистачає місць для відпочинку і пікніків. Тут можна скупатись, порибалити.

– Я з дитинства люблю тут відпочивати. Сюди зручно добиратися транспортом. Так добре після міста потрапити в незайману природу, де відпочиваєш душею і тілом, – говорить вінничанка Ліля Расновская, – люблю тут гуляти, фотографувати та слухати спів птахів.

Ліс переходить у поле, де ховаються маленькі узлісся серед лопухів. Гарне місце, щоб усамітнитися і відпочити.
Дістатися до озер можна 2,4 та 5 маршрутами трамвая, а також іншим транспортом, який їздить з Вінниці до західного автовокзалу.










Фото Влада Боднара