Один з найкрасивіших і найвеличніших залізничних вокзалів України знаходиться у Жмеринці. Він збудований у вигляді корабля, що прямує до моря.

Місто фактично зобов'язане своїм існуванням залізниці. Адже до появи залізничних колій, неподалік теперішнього вокзалу розташовувалося всього лише два невеликих села - Велика і Мала Жмеринки. Саме будівництво Південно-Західної залізниці сприяло розвитку цих місць.

Вперше рейки прокололи тутешні місця у 1865-му році, коли залізничне полотно прокладли від Києва в напрямку Балти (і далі на Одесу). Ставши великим залізничним вузлом, Жмеринці, звичайно, знадобився відповідний вокзал, який почали зводити на рубежі ХІХ і ХХ століть, й досі є візитівкою міста.

На будівництво вокзалу були запрошені Валеріан Риков та Іван Беляєв, які щойно закінчили Петербурзьку академію мистецтв. Відтак, була спроектована споруда, яка за своим типом нагадувала залізничний вокзал у Мюнхені (так писала газета «Киевлянин»). Нагляд за будівництвом здійснював архітектор-будівничий І. Журавський. Він не тільки взявся втілювати у життя проект Рикова, а значно доповнив його. Фактично переробив на місці. Вокзал, зведений ним у вигляді корабля, що прямує до моря, став одним з найкращих у Російській імперії.

Кажуть, коли Микола II приїхав подивитись на новий вокзал, то першими його словами були: «От сучий син». Мабуть царю вокзал сильно сподобався.

Для перевезення пасажирів та вантажів вокзал та станція «Жмеринка» відкрилася 1 вересня 1904 року (за старим стилем). З цього приводу у Санкт-Петербурзі у журналі «Зодчий» розмістили повідомлення: «Першого вересня поточного року на станції Жмеринка було відкрито й освячено величний вокзал у вигляді корабля».

Втім, вокзал - це не лише одна будівля, а цілий комплекс споруд у стилі модерн. Хоча майже усі вони зараз закриті. Родзинкою вокзалу є його підземний перехід – романтичне місце, яке нагадує тунелі середньовічного замку. Оскільки вдень там мало людей – це гарне місце для фотосесій.

– Я люблю гуляти під старовинними навісами навколо вокзалу і по тунелях споруди. Мене зачаровує його архітектура, – каже мешканка Києва Світлана Лобко, яка часто їздить до Одеси через Жмеринку.

Вокзалом зараз можна милуватися тільки ззовні: всередині першопочатковий декор не зберігся. Будівля вокзалу поділяться на безліч адміністративних корпусів, проте для пасажирів доступна лише мала частина, зокрема зал очікування і каси.

Комплекс будівель вокзалу утворює чудовий архітектурний ансамбль, який варто побачити.