У селі Ободівка, що в Тростянецькому районі Вінницької області розташувався величезний маєток польського магната та журналіста Фелікса Собанського. Правда він напівзруйнований, але його колишня велич заслуговує уваги і сьогодні.

Побудував маєток у 1800 році Михайло Собанський. Потім його син Фелік у 1900 році добудував його для нащадків. Саме він і перетворив цей маєток у справжні витвір архітектури.

Фелікс пробував себе в журналістиці: він не просто працював у виданні «Dziennik Warszawski», а був головним у консорціумі його власників. Пробув у журналістиці він небагато, десь пару років, а потім пішов у владні структури. Для нього журналістика була швидше як чергове хобі, ніж просто робота.
Феліксу Собанському від батьків дісталися величезні земельні угіддя. Йому належало кілька десятків сіл, не рахуючи заводів, фабрик та іншого майна. Пізніше його онук Антоній вирішив батька і теж пішов у журналістику та став відомим польським журналістом.

У 1917 році після революції Собанські переїжджають до Європи. У їхньому маєтку була влаштована «Бессарабська комуна», яку очолив Григорій Котовський.

Під час правління більшовиків у цій будівлі чого тільки не було: лікарня, інтернат, школа та інше. Прийшов у занепад маєток за часів перебудови і був кинутий напризволяще.

Але в цьому є свої плюси: можна вільно, без всяких перешкод, обійти весь маєток та захоплюватися залишками колишньої архітектури та внутрішнього декору. На диво зберігся один величезний зал на другому поверсі з рожевим відтінком.

– Потрапивши у середину маєтку, я побачила чудову картину: зали різних кольорів. Рожева зала була для прийомів і балів. Перила на другому поверсі з червоного дерева були дуже гарні. Дитячі зали були салатові або зелені. Всі стіни були розмальовані різними малюнками: гарний вітрильник, тваринки і ще щось, але не пам'ятаю вже. По обидві сторони входу, де колони, стояли статуї, а під ними, як мама казала, нібито підземні ходи були, які вели до монастиря, що поруч, – каже місцева мешканка Інна.

Дістатися до Ободівки можна з центрального автовокзалу у Вінниці.

Використовувалися матеріали www.sergekot.com