Минулого разу ми знайшли вокзал вузькоколійної залізниці, що проходила через Вороновицю. Цю залізницю розібрали у 1966-1967 роках через нерентабельність. Проходила ця залізниця від Гайворона Кіровоградської області до Бердичева Житомирської області і для місцевого населення це була подекуди єдиним видом транспорту.

Цього разу кореспондент Vlasno.info вирішив знайти хоч якійсь залишки залізничної колії, яка проходила від селища Турбів Липовецького району до села Гуменне Вінницького району.

Для цього ми сіли на автобус з Вінниці у бік села Приборівка Липовецького району і вийшли на зупинці Косаківка, де ще 50 років тому проходила вузькоколійна колія.

Тут йде звичайна ґрунтова дорога і якщо не знати, то ніколи не скажеш, що на цьому місці колись були залізничні колії.

На переораному полі видніються залишки насипу, де раніше проходила колія.

Трохи пройшовши, ми побачили невелике господарство. Можливо, його заснували на місці залізничної станції села Косаківка.

Але на дореволюційних картах станція не позначена, хоча тут було дуже гарне для неї місце.

Найцікавіша знахідка чекала нас попереду. Це міст через річку Кобильня, де раніше ходили паротяги.

Вода тут кришталево чиста. Міст перебудували, напевне, у сталінську епоху, бо тоді любили все робити з бетону і чим його більше, тим краще. Бетон і досі знаходиться у гарному стані.

Завдяки деревам, які були насаджені навколо залізничного полотна, добре можна орієнтуватися, де саме проходила колія. Також тут проходять лінії електропередач, що теж є добрим орієнтиром.

Нашій команді пощастило знайти артефакт: підошву від залізничної колії. Скільки ще цікавих предметів ховає тут земля, можна лише здогадуватись.

У селі Великі Крушлинці Вінницького району зустріли місцевих, які розказали багато цікавого про цю залізницю:

– Я цей паротяг добре пам'ятаю. Щоб не йти на станцію, я на нього заскакував на ходу. Для нас це була «дорога життя». Раніше ж ніякого іншого транспорту не було. Останні два роки існування залізниці, тут замість паротяга, ходив вже тепловоз. Розібрали її у 1966-1967 роках, бо вона стала для тодішньої влади нерентабельна, – каже дід Максим.

Біля в'їзду до Великих Крушлинець знаходилась залізнична станція та міст через невелику річку. Це добре видно на дореволюційній мапі.

Сьогодні не залишилось жодного сліду від станції. Річка пересохла та перетворилася на болото. Збереглись тільки залишки моста.

Пройшовши один кілометр, ми натрапили на чарівний невеликий ставок, з якого набирали воду для паротягів, а пасажири милувалися гарним краєвидом з вікна.

Через пару кілометрів ми вирішили повернути на дорогу з бруківкою, що веде до села Гуменного і знаходиться в дуже гарному стані.

Далі ми пішли у напрямку станції Гуменне.

Звідси залізничні колії колись йшли на Вінницю та Вороновицю, що робило цю станцію маленьким залізничним вузлом. Зараз тут проходить залізнична колія, по якій їздить потяг «Вінниця–Гайворон».

Головне фото: Adrian Nicholls, фото Влада Боднара