Палії люльки з Вінниці, Хмельницького, Львова, Одеси, Маріуполя, Києва, Львова, Черкас і навіть з Білорусі затягувались димком на Вінниччині, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

У суботу, 16 вересня, проходив чемпіонат з повільного куріння люльки "Кубок Поділля", який зібрав 45 учасників. Така подія на Вінниччині відбувалась вже вп'яте.

Організатором змагань виступив "Вінницький клуб шанувальників люльки" який зібрав всіх охочих на території комплексу для відпочинку "Батерфляй".


Деякі учасники вже неодноразово брали участь у "Кубку Поділля". Наприклад, учасник чемпіонату Євгеній Фазанюк, який близько семи років палить люльку.

— Вперше спробував влітку 2010 року. Спочатку в справі паління люльки я був не надто досвідченим, але згодом почав брати участь у чемпіонатах, — говорить чоловік. — Особисто я не колекціоную люльки. Маю наразі близько 25 і всі вони є "робочими". На використання люльки того чи іншого виду здебільшого впливає вид нарізки тютюну, погода, настрій, компанія або напій, який супроводжує процес паління.

Євгеній військовий. Він вже неодноразово бере участь у "Кубку Поділля", проте всі рази в якості учасника, а не судді.

— Приємно спостерігати, як організація з кожним роком стає все кращою, а учасників більшає. Для більшості з них це скоріше як привід зустрітися. Лише десята частина, напевно, боротиметься за звання чемпіона з неприхованим азартом.


Правила змагань не складні: учасникам видається 3 грами тютюну, однотипна нова люлька, тампер у вигляді дерев'яного циліндру, яким шанувальники люльки пересуватимуть вогонь, а також два сірники в коробку.


Цікаво, що тому, в кого люлька гасне першою символічно під час нагороди мають вручити якийсь предмет, в якому будуть всі зайві сірники.


Всі вікна й двері щільно закриваються, починаються змагання. До цього учасники мали час роздушити виданий тютюн, який вони як їм заманеться подрібнили і вмістили до люльки. Його залишки судді мали згодом забрати.


Через відповідні правило, щоб нічого не сприяло гасінню або розпалюванню люльки, в приміщенні не має бути протягу. Тобто півсотні людей сидять тривалий час у досить тісному приміщенні, пускають дим і намагаються підтримати вогонь рухом тампера. А це завдання не з легких.
Судді в цей час слідкують, щоб не було грубих порушень.


— Я представляю тут Львівський клуб, — пояснює Людмила Коваль, якій доручили цього разу суддівські функції. — Нас, жінок серед львівських курців люльки загалом близько 10%.

Кожен раз, як хтось вибуває, учасники стукають тампером об столи. За півгодини це стає масовим явищем. Водночас маємо можливість поспілкуватися із організатором та очільником "Вінницького клубу шанувальників люльки" Валерієм Гунасом.


— Ми вже вп'яте проводимо подібні змагання на Вінниччини. Наші умови прості: внесок для учасників складає 40 доларів. У це входить не лише вартість люльки й незабутніх емоцій, а й банкету й оренди приміщення, — говорить Гунас. — Клуб має 6 постійних членів та близько 3 кандидатів. На його засіданнях може зібратися загалом до 12 людей, щоб покурити люльку. Здебільшого усі з них вінничани, окрім того, випадкові люди до нас не потрапляють.

За словами інших членів Клубу, сам формат зустрічей відбувається в медитативній формі обговорення тієї чи іншої новини або якоїсь важливої події.


Непомітно минає час і більшість учасників вибувають. Їх люльки або прогоріли через незвичність цього типу змагання, або стухли з тієї чи іншої причини. Втім, як вони самі зауважують, змагання лише привід побачитися зі старими друзями і завести нові знайомства.


Таким чином перше місце займає Костянтин Шекіта із результатом 1 година й 34 хвилини. Друге належить Юрію Мадорському, якого суперник по люльці обійшов трохи більше, ніж на десяток хвилин. Обидва чоловіки — кияни. Кожен представляє окремий столичний клуб. Серед команд, переше місце також обійняли київські "Тигри" із загальним результатом у 4:04:03.

Пан Шекіта ділиться враженнями, водночас розминає ноги, п'є воду і жаліється на неприємні відчуття у роті. Окрім того, що він бере участь у чемпіонаті, чоловік відомий на світовому рівні, як неперевершений майстер з виготовлення люльок.



Матеріал, з яким працює Костянтин, має назву бріар і виготовляється з кореня еріки деревовидної, родини вересових. Як професіональний люльковий майстер, чоловік працює з 2004 року, хоча люльки виготовляти почав з початку 1990-х.

— Звісно приємно бути переможцем, але інші курці старалися не менше за мене. Трималися, як кажуть, до останнього, — говорить Шекіта, який палити люльку почав лише у 2007 році. — Якщо не палити, як я це робив раніше через спортивне дитинство зокрема, то поступово втрачається розуміння якісних параметрів виготовлення люльки. Стосовно ж моєї роботи, то я бачу, що серед нас тут зібралися дуже індивідуальні майстри зі специфічним стилем. Можна коло коробки з бріаром посадити чотирьох майстрів і кожен обиратиме для себе зовсім різні бруски за малюнком, заглибленнями, формою.

Окрім нього, на чемпіонат завітало ще троє майстрів. Але не всі вони брали участь у змаганнях, наприклад Олександр Жуков з Маріуполя, просто споглядав та палив. Як майстер він спеціалізується на виготовленні глиняних люльок.

Кожен з майстрів в якості подарунку отримав по бруску бріару, а також у призах допомогли й спонсори чемпіонату, які надали безліч різноманітних видів тютюну.

Нагадаємо, що музей козацької люльки вже тривалий час існує на Хортиці у Запоріжжі.

Фото Богдана Новака