Проміняти фанатський сектор на трибуні стадіону на службу у взводі снайперів, у свої 22 роки вміти критично оцінювати стан справ у армії, побувати на міжнародних навчаннях в Литві, і, найголовніше, із гідністю носити чорний берет морської піхоти – це про вінницьких ультрас, які тепер – у складі елітного підрозділу Збройних сил України. Кореспондентка Vlasno.info розповість вам успішну історію маленької частинки сильної армії України – про «Лиса» та «Підлого».

Серед ультрас «Ниви» – кандидат у майстри спорту зі стрільби

Зустрічаюся із ними у сірому зимовому місті – непримітні юнаки у цивільному одязі. Знаю, що чекає розмова про війну, але спілкуватися за чашкою кави-чаю починаємо про субкультуру – про ультрас вінницького клубу «Нива».

Ще 14-річним «Лис» потрапив до лав уболівальників, відмовившись від проведення дозвілля у нічних клубах чи між гаражів.

– У нас всі із під'їзду ходили на матчі, свого часу також вирішив піти подивитися. Сподобалося «на секторі». Ця тусовка імпонувала тим, що там були прості люди, які знають, що хочуть від свого життя, – пригадує «Лис». – Там ми знаходили свою відраду. Ми всі стояли одне за одного.

Хлопець чотири роки займався стрільбою, є кандидатом у майстри спорту з цього виду спорту.

– Коли почалася війна, то стало трохи соромно, що я сиджу в тилу, хоча професійно володію зброєю. А хлопці, які, грубо кажучи, нічого не вміли на початку війни, ідуть на передову. Тому вирішив іти у військо.

«Взяття» військкомату із третьої спроби

Він тричі ходив у військкомат, починаючи від весни 2014 року. Вперше відмовили. Вдруге хотіли відправити на строкову службу – «проморозився», не хотів бути строковиком. А втретє прийшов із доказами того, що він може принести користь армії, приніс документи, які підтверджують його вміння володіти зброєю. Погодилися.


– Запропонували обрати рід військ. Я обрав Одесу, аби подалі від дому. Загітував товариша на службу. Спочатку відправили у комендатуру штабу військово-морських сил. У грудні 2014 року ми заїхали у зону антитерористичної операції – стояли під Талаківкою, Лебединським, Піонерським, Широкиним.

Товариш, якого загітував Лис до війська – другий герой нашої публікації: «Підлий».

Ультрас – Майдан – сім років «Ниви» – військо

Починав «Підлий» також із руху ультрас – потрапив туди у віці 15 років: запросив до субкультури однокласник, із яким навчалися вже у технікумі.

– Вперше, коли я прийшов «на сектор», увесь матч була злива. І була бійка з фанами іншої команди (сміється – прим.ред.). Отримав максимум емоцій, все сподобалося, – пригадує «Підлий».

Потім – Революція Гідності, де і "Підлий" і "Лис" брали участь. Після розстрілів на Майдані хлопець забирає документи із політехнічного університету, де здобував вищу освіту, та підписує контракт із Збройними силами України. Хотіли розподілити спочатку на строкову службу, потім – у президентський полк, у так звані «червоні берети». Але в останній момент все зірвалося, бо президент не підписав указ щодо набору на строкову службу.

Майбутнє хлопця вирішилося на... святкуванні сьомої річниці з дня заснування футбольного клубу «Нива», де і перетнувся вкотре із «Лисом».

Той сказав, що незабаром йде служити в Одесу. «Підлий», не задумуючись, вирішив скласти компанію.


Прослужили в Одесі два місяці, пройшли, кажуть, досить серйозну підготовку. Командиром роти був лейтенант із морської піхоти, зацікавлений у тому, аби передати знання новобранцям.

«Їдеш в АТО?»

Одного дня подзвонив командир із запитанням: «Їдеш в АТО? Завтра я тебе чекаю». Місяць інтенсивного бойового злагодження від серйозних людей на полігонах країни. Хоч і не довго, але якісно.

Заїхали у Талаківку у складі групи снайперів-розвідників. Безпосередній та найкорисніший досвід отримали вже у зоні АТО, під час бойових дій. 14 лютого 2015 року звільняли Широкине. "Штурманули" – так кажуть хлопці про одну із найуспішніших операцій українського війська.


Наприкінці лютого пройшли курс реабілітації, отримали нагороду «За зразкову службу» від Міністра оборони.


Після Широкинської операції «Підлий» поновився в університеті, довчився заочно, взимку 2016 року закінчив універ та став офіцером. Зараз він командир взводу снайперів. «Лис» – головний сержант взводу снайперів. Профіль вузький, робота специфічна, у її виконавця має бути відповідний характер та психологічні характеристики. Хлопці із цим справляються.


Після Широкинської операції – на міжнародні навчання у Литву

Навесні 2016-го брав участь у навчаннях на Миколаївщині разом із британськими військовими — готували інструкторів за напрямком "Піхотна тактика".


Влітку 2016-го – міжнародні навчання "Sea Breeze". Мова спілкування – англійська. Стандарти — НАТО.


У 2016-му «Підлий» літав ще й до Литви – протягом місяця проходив навчання спільно із військовими інших зарубіжних країн.


Два тижні навчалися на базі, ще два тижні – у лісі. Теорія поєднувалася із практикою. Маса нових знань, умінь та навичок.


Прошу, аби порівняв натівське військо Литви та армію України. Відповідь потішила – армія країни НАТО не у всьому найкраща.


– У нас краще речове забезпечення, форма у литовців – лайно, у плані бойової підготовки – ми теж кращі, вони програють у цьому, нас загартовує цей військовий конфлікт, – розповідає «Підлий». – Вони кращі тим, що у них є чітка структура, кожен чимсь займається, кожен через певний час проходить переатестацію, особливу увагу приділяють фізичній підготовці – там всі підтягнуті, фізично підготовані. У литовській армії відсотків 30-40 дівчат. Якщо у нас строковик отримує приблизно 300 гривень, а сім тисяч контрактник, то у Литві строковик отримує 300 євро, а контрактник – 700. Немає такої різниці, як у нас. У них класно працює пропаганда.

«Треба хотіти служити, і тоді все буде добре»

Розповідаючи про популяризацію військової служби серед цивільного населення, хлопець, як приклад, наводить святкування дня відкритих дверей армії для народу у Вільнюсі. На галявинах люди розсідаються на пледах, діти граються, розгортаються військові кухні, працює тир, облаштована смуга перешкод для дітлахів, виставка зброї та техніки. Через кілька годин там починається ціле показове шоу – відпрацьовують ліквідацію «терористів», умовну зачистку блокпосту тощо.


– Їде джип, навпроти виїжджає БТР, "стріляє" по джипу, підлітають два вертольоти, зависають над людьми на відстані 10 метрів, звідти вилітає спецназ, вантажить всіх у вертоліт – гелікоптер відлітає. Реально красиво, – розповідає хлопець. – Це насправді показуха, але для цивільних – це демонстрація сили. Це круто. Тобто чувак, якому років 18, подивиться на це, і подумає: «Класно! Хочу так само вміти робити! Хочу бути військовим!». Реклама лише так працює, а не двохвилинні ролики про те, що дають сім тисяч гривень. Бо тоді новобранці йтимуть у військо і житимуть від зарплати до зарплати.

Насамкінець запитую про переваги та недоліки служби у Збройних силах України.


– Важлива дисципліна. Армія класна тим, що тут тобі гарантують повний соціальний пакет, навіть лікування. Елементарно: полікувати зуби для військових – безкоштовно. Це важливо. Обіцяні кошти платять: матрос спокійно отримує сім тисяч, якщо не має доган, – ділиться «Лис».


– Недоліки можна знайти кругом, якщо дуже цього хочеш. Треба хотіти служити, і тоді все буде добре. Якщо порівняти 2014-ий та 2017-ий – різниця колосальна, харчування краще, спорядження краще. Переваги ЗСУ – те, що є прогрес, недоліки – що він повільний, – підсумовує «Підлий».

Фото надані "Лисом" та "Підлим"