В українців, як і в будь-якого іншого народу, протягом свого історичного розвитку відбулась закладка своїх понять і принципів, які ми вважаємо правильними.

Так склалось, що у нас не було сформовано державних механізмів і, ми часто ставали заручниками чужих адміністративних та управлінських систем. І сприймали їх як належне - тимчасово окупаційний режим.

Саме тому, у нас апріорі вороже ставлення до держави, як механізму. Тому ми і звикли розраховувати на себе та ближніх, але не на владу чи суспільство.

Що являє собою сьогодні українське суспільство?

Це сукупність груп по інтересах.

Держава - це закрита група олігархів із своїми законами і правилами.

Певна частка суспільства об"єдналась довколо теми АТО і волонтерства. У них зовсім інакший світ, ніж перших. Треті - живуть ніби у паралельному «обивательському» світі, основні компоненти якого робота, навчання, посиденьки у кафешках і клубах на вихідних. Ще одні - громадські діячі, живуть в окремому вимірі війни із нахабним и чиновниками і прагненні щось змінити у цьому суспільстві.

Але зараз ми розглянемо першу категорію.

Буття визначає свідомість - наукова істина. Тому потрапивши у коло "сильних світу сього", відчуваючи владу і можливість десь пролобіювати свої інтереси, людина змінюється. Як казав субкоманданте Маркос: "Влада - небезпечна річ. Від неї починає підгнивати кров".

Єдина проблема для олігархату сьогодні - що на плечах у них баластом лежить український народ, з яким треба взаємодіяти по цілому ряду питань.

Тому між цими двома категоріями, в процесі взаємодії, формуються певні правила і канони. Спробуємо охарактеризувати їх:

1. Останнє слово за системою.

Ми бачимо це на рівні Вінниччини і на рівні країни. Справа головних лікарів - Антонець і Власюка, яких зняли під тиском майдану, була дуже принциповою для системи. Вона відступила тоді, коли була слабка, але відчувши свою силу знову - поновила їх на своїх місцях. І справа далеко не в обличчях, а в тому, що якщо система покаже, що прогинається під тиском громади - вона втратить все. А так - вона і далі триматиме марку неприступності і утримуватиме людей у зневір"ї, що вони мають змогу щось змінити у цій країні.

Те саме стосовно Хорта. Показово влаштовують судилища і продовжують його термін перебування у СІЗО, але, мені так здається, до пори, коли впаде градус суспільної напруги. Його відпустять. Але пізніше, щоб громада не могла вписати це дійство у скарбничку своїх здобутків.

2. Система не здає своїх.

Кругова порука - от на чому стоїть їх вертикаль корупції і «кумовства-сватовства». І якщо десь вона почне ламатись - вона упаде вся, як картковий будиночок. Саме тому, вона ніколи не буде карати тих, хто вірно служить правлячому клану. Тому не будуть покарані ті, хто дійсно причетний до розстрілів на Майдані. Тому не будуть покарані одіозні регіонали. Не будуть притягнуті до відповідальності ті, хто зливає наших бійців у котлах і хто методично 23 роки розграбовував країну. Бо якщо цей процес буде запущено - він буде необоротним.

3. Система сама визначає час, коли і кому бути винним.

Всіх зацікавила новина, що почались суди у Єфремова, Чечетова і порушена кримінальна справа проти Гонтаревої. Тобто, проти тих, хто є гравцями "протилежного" олігархічного клану. Не хочу забігати на перед, але дивлячись на п.2, мені здається, це не буде мати ніякого великого значення для нас, але дасть змогу вияснити стосунки тим, хто "зверху". В свій час те саме було зроблено з Юлією Тимошенко.

4. У системи зуби більші.

Ситуація довколо справи Януарія Шостака і Юрія Павленка (Хорта), а також Кудіярова Вадима та Сергія Сікорського, наштовхує на думку, що якщо якісь дії громади приносять результат, тобто є болючими для системи, вона має відповісти із силою у декілька разів більше. Ресурсу їй вистачає, та і через ЗМІ можна показати, що причина - зовсім не реваншистські комплекси системи, а те, що всі ці люди - страшенні бандити, "злочини" котрих, звісно страшніші і приорітетніші тих, хто вивозив тітушок на антимайдан, тих, хто стріляв у протестувальників на Інститутській, тих, хто методично грабує місто і інших авторів корупційних схем.

Така собі "понятивна недоторканність".

Зміни країни починаються зі зміни людини.

Абсурдно очікувати від одних і тих самих людей іншої поведінки, при зміні посад та партквитків.

А ще дурніше виконувати одну і ту саму дію, і очікувати різний результат.

Конфлікт совкового і українського світогляду має закінчитись логічною перемогою останнього. Тому, зрушення настануть лише тоді, коли ця система почне хитатись від натиску нових ідей і думок, що отримають ресурс для реалізації. А потім із зміною облич прийде і зміна устрою.

Тому, в жодному випадку не можна опускати руки. Ми маємо закінчити почати, і ім"я пролятої крові кращих синів трудового народу.

"Світ небезпечний не тому, що деякі люди творять зло, а тому, що багато людей бачить це і нічого не роблять" (с)

Альберт Енштейн